Роль інформаційного права та інформаційного законодавства щодо забезпечення управління соціальними системами

В умовах інформатизації намічається тенденція не тільки до розширення правового регулювання інформаційних відносин, зокрема щодо інформаційно-аналітичного забезпечення управління соціальними системами, а й перерозподілу сфери нормативного регулювання між окремими галузями права. Такий перерозподіл щодо інформатизації здійснюється у формі зростання конституційно-правових, цивільно-правових, адміністративно-правових та кримінально-правових форм і методів регулювання.

Також перерозподіл відбувається шляхом формування міжгалузевих комплексних правових інститутів. Вони, як правило, формуються на базі інститутів провідних галузей права: конституційного, цивільного, адміністративного, трудового та кримінального.

Щодо правового регулювання суспільних інформаційних відносин можна відзначити, що у розглянутих вище провідних галузях права шляхом критичної маси норм визначився інститут інформації. Відповідно до теорії гіперсистем права він агрегується, утворюючи міжгалузевий комплексний інститут — інформаційне право.

Сутність теорії гіперсистем права полягає в тому, що виділяється предмет (об'єкт) правовідносин. У нашому випадку — це інформація. Щодо сфери суспільних відносин у галузі інформаційно-аналітичного забезпечення управління соціальними системами визначається специфічний предмет правового регулювання — інформатизація.

Згідно з теорією гіперсистем права цей предмет може агрегуватися з предметами інших міжгалузевих комплексних інститутів права. Наприклад, інформація може виступати як предмет господарського, підприємницького, комерційного, банківського права тощо.

Це пояснюється тим, що інформатизацію як єдиний процес неможливо врегулювати нормами будь-якої однієї галузі права. Щодо цього у більшості вчених-юристів немає сумнівів. При цьому можна виокремити дві взаємопов'язані проблеми: норми якої галузі права здійснюють найбільший вплив на розвиток інформатизації в цілому і чи можна в межах цієї галузі права розробити загальні положення з питань правового регулювання інформатизації у межах галузевого інституту. Якщо це неможливо, то в якій формі можна створити єдиний законодавчий акт і що він повинен в себе включати.

Враховуючи потребу комплексного регулювання суспільних інформаційних відносин в умовах інформатизації, Верховна Рада України ухвалила ряд Законів, у яких визначені й урегульовані на рівні публічного (державного) права суспільні відносини, об'єктом яких є інформація та похідні від неї інші об'єкти: інформатизація, науково-технічна інформація тощо. Таким чином, у публічному праві складається система спеціального законодавства — інформаційне законодавство.

Новації в системі цього спеціального законодавства формуються на традиційних засадах теорії права:

Основа — Конституція України (ст. 15, 17, 31, 32, 34, 35, 40, 41, 50, 53, 54, 57, 59, 63, 68, 92 тощо).

Розвиток її положень знаходимо у системоутворюючому інформаційному законодавстві України, Законі України "Про інформацію".

Специфічні ознаки окремих суспільних інформаційних відносин визначені в окремих системоутворювальних законодавчих актах провідних галузей права — кодифікованому законодавстві: Цивільному кодексі, Кодексі законів про працю, Кримінальному кодексі України.

Враховуючи полісистемний характер сучасного адміністративного законодавства України, окремі норми щодо регулювання суспільних інформаційних відносин розпорошені в окремих законах, ухвалених Верховною Радою України, а також у інших нормативно-правових актах, зокрема введених постановами Верховної Ради України.

Окремі субінститути (підінститути) інформаційного законодавства визначені у системоутворювальних законах України.

Умовно автономну частину інформаційного законодавства складає деліктне право (право про правопорушення). За традиційними спеціальними методами регулювання і захисту деліктних правовідносин виділяють такі їхні провідні галузі:

Конституційні делікти (визначаються з порушення конституційних прав та невиконання обов'язків суб'єктів конституційного права відповідно до Конституції України).