Показники і методи вимірювання продуктивності праці

гранична продуктивність праці в t-му році або періоді.

Кожен з показників має свій економічний смисл і характеризує накопичений рівень ефективності.

Середні величини можна отримати інтегруванням граничних величин і підсумовуванням прирісних.

Граничні показники ефективності відповідають безперервним факторним моделям, а при дискретних формах цих моделей граничні показники стають прирісними.

Середня продуктивність праці відповідає однофакторному підходу як середній частковий показник, коли Vs = Дч3).

Взаємозв'язок між Vs і ч3 виражається як

де А — ефективність людського фактора;

незмінна величина для кожного моменту t.

Геометричне величина А являє собою кутовий коефіцієнт прямої VB = А ч3, що проходить через початок координат з незмінним умовним коефіцієнтом;

тобто гранична ефективність стабільна і дорівнює середній.

Але А не є постійною величиною (Vt = A4t або Vt = A4$t, де β — степінь однорідності факторної моделі). Збільшення 4$t в η разів дає збільшення Vt в ηβ разів. У разі, якщо β = 1, функція є однорідною першого степеня. При β ї 1 і граничній ефективності, що дорівнює

можливі два випадки:

1) Коли ефективність людського фактора зростає;

2) коли середня ефективність знижується.

При розгляді функції Vt = A 4$t ефективність людського фактора і його приросту виражається параметром β. У нашому випадку At вже не виражає ефективності затрат праці (як у функції Vt = At4t), а відображає лише ту ефективність людського фактора, що пов'язана з впливом інших факторів виробництва.

Застосування функції Vt = At 4$t обмежено припущенням, що при зростанні 4t вплив цього фактора на обсяг і динаміку виробництва залишається незмінним. Насправді вплив динаміки людського фактора на зростання виробництва неоднозначний, за цим процесом стоїть ціла низка процесів, які впливають на показник ефективності. Наприклад, збільшення затрат праці може відбуватися такими темпами, що у процес виробництва втягуватимуться менш продуктивні види праці.

Однофакторні моделі економічного зростання будуються на припущенні, що динаміка і обсяг валового національного продукту визначаються тільки динамікою і обсягом одного фактора, в нашому випадку людського фактора.

При багатофакторному підході виходять з того, що обсяг і динаміка валового національного продукту пов'язані безпосередньо з двома або більше видами виробничих ресурсів. У нашому випадку показники економічної ефективності можуть розглядатися як окремі показники економічної ефективності фактора виробництва і сукупної ефективності факторів виробництва.

Наприклад, двофакторну модель можна записати як

де φέ — основні виробничі фонди в момент t.