Показники і методи вимірювання продуктивності праці

Модель можна використовувати з метою:

1) отримати загальний, інтегрований вимірник продуктивності для фірми;

2) забезпечити аналітичний перегляд (ревізію) динаміки показників продуктивності;

3) підготувати фінансові звіти;

4) оцінити і виміряти вплив зрушень у промисловості на прибутковість;

5) оцінити ефективність окремих заходів (впровадження систем контролю якості, стимулювання, технологічних нововведень);

6) виміряти первісний розподіл вигод від зміни продуктивності на фірмі;

7) правильно визначити цілі щодо продуктивності та при стратегічному плануванні (використання потужностей, організація збуту, регулювання витрат, зміна штатів, управління якістю, ціноутворення і т. ін.).

Рис. 7. Співвідношення методів, періодів і об'ємів вимірювання продуктивності

Багатокритеріальний метод вимірювання продуктивності праці (матриця цілей) дає змогу виміряти й оцінити результативність і продуктивність та забезпечити отримання агрегованого індексу цих показників. Цей метод тісно пов'язаний з двома зазначеними вище методами і базується на їх методологічних розрахунках. Спираючись на отриманий за допомогою нормативного методу перелік вимірників результативності, процедура використання багатокритеріального методу охоплює такі стадії робіт:

1) визначення і ранжування критеріїв, за якими слід оцінювати продуктивність;

2) оцінювання значущості критеріїв результативності (у відносному вираженні);

3) об'єднання графіків результативності зі значущістю критеріїв. Багатокритеріальний метод дає змогу розробити наглядну і ефективну систему вимірювання і оцінювання продуктивності і результативності, яка є ефективним інструментом ув'язки плану підвищення і вимірювання продуктивності.Будь-яке підвищення продуктивності праці в кінцевому розрахунку означає економію праці, збереження робочого часу, справедливе і зворотне твердження — економія праці проявляється у підвищенні продуктивності.

Економію чисельності працівників розраховують за наступною формулою:

де Еч — зекономлена чисельність працівників; Vn — обсяг продукції в п-му році; Ї1„ — продуктивність праці в базисному році; ч3 — чисельність працівників в n-му році.

Вимірювання продуктивності виробництва з позицій живої праці припускає використання показника продуктивності праці. Разом з тим більш адекватний реальній дійсності підхід вимагає розгля-

дання динаміки ВНП з позицій як живої, так і уречевленої праці. Багатофакторний підхід до динаміки ВНП припускає використання макроекономічних виробничих функцій.

Показники продуктивності праці можуть бути середніми, при-рісними і граничними:

де VB — фізичний обсяг валового національного продукту; ч3 —фізичний обсяг затрат праці (чисельність працівників);

прирісна продуктивність праці в ί-му році або періоді;