Стратегія лідера: переваги і недоліки
Здатність до творчого вирішення проблем у людей зустрічається досить часто, тому потенційні можливості та інтелект пересічного виконавця зазвичай використовуються не повністю.
3.Практика керівництва:
а) планування
б)організація діяльності
в)мотивація
г)контроль
д)спілкування
е)ухвалення рішеньЦентралізований розподіл завдань, одноособове визначення цілей, стратегії і тактики.
Чітке структурування завдань, повноваження не делегуються
Апеляція до потреб нижчих рівнів.
Тотальний, всеохоплюючий.
Жорстка регламентація поведінки.
Заперечення права вільного ухвалення рішень підлеглими.Заохочення визначення цілей підлеглими відповідно до цілей організації.
Високий ступінь децентралізації повноважень.
Орієнтація на потреби вищих рівнів.
Самоконтроль підлеглих у процесі роботи та контроль керівника по її завершенні.
Керівник діє як пов’язуюча ланка у інформаційному обміні.
Активна участь підлеглих у процесі розробки та прийняття рішень
3.Використання влади та впливуПсихологічний тиск, загроза покарання, влада, заснована на примушуванні.Переконання та участь, влада через позитивне підкріплення.
Аналогічною спробою виявити найефективніший стиль керівництва були дослідження Р. Лайкерта, проведені ним разом з колегами у Мічіганському університеті. Порівнювались групи з високою та низькою продуктивністю праці. Вчені вважали, що відмінності у результативності роботи пояснюються різними стилями лідерства. Відповідно до теорії Д. МакГрегора було виділено два типи керівників – зосереджені переважно на роботі (тип “Х”) та зосереджені на людях (тип “Y”). Перший піклується про те, щоб правильно спланувати роботу і забезпечити її виконання через систему мотивації і контролю, другий – про налагоджування таких стосунків у робочій групі, які б приносили її членам задоволення від спільної праці. У межах цього діапазону ( як бачимо, на відміну від попереднього (рис. 13.1), цей континуум охоплює шкалу “автократ-демократ”) знаходяться всі інші типи керівників.
Використана література: