Міжнародний фінансовий менеджмент. Міжнародні фінансові організації. Стратегії та діяльність ТНК Стратегічне планування в Україні
Саме так відбувається в Україні, де останнім часом намітилася тенденція до розвитку малих підприємств, для яких характерна набагато велика гнучкість у порівнянні з великими (хоча й імовірність розоритися в них теж набагато вище). На підтримку інноваційних процесів стали направлятися засобу комерційних і фінансових структур, засоби і гранти від закордонних і українських благодійних фондів. Таким чином, відбувається деяка трансформація системи фінансування.
Зміна структури і характеру технологічних зв'язків припускає, у свою чергу, розвиток міжнародної кооперації українських суб'єктів інноваційної діяльності. Цьому сприяли розрив зв'язків із традиційними партнерами і поява нових можливостей, насамперед завдяки відкриттю границь і зниженню рівня таємності у вітчизняній інноваційній сфері.
Малий інноваційний бізнес може ефективно працювати тільки в умовах добре налагодженої інфраструктури передачі технологій (взаємодії між різними секторами науки, наукою і виробництвом, центром і периферією) і системи комунікацій. Однак така система не створена, і навіть того її початку, практично ліквідовані. Наприклад, комп'ютерні бази даних, що містять інформацію про публікації, переведені в більшості бібліотек на комерційну основу і доступні тільки визначеному колу користувачів. Тому сьогодні дуже важливо, по-перше, створення бази даних про наявні розробки і попит на них; по-друге, надання допомоги в поширенні такої інформації (у першу чергу регіонам).Необхідні непрямі міри заохочення державою науково-технічної діяльності і прискорення інноваційного циклу, зокрема податкові пільги виробникам продукції й експортних пільг для підприємств, що реалізують готові високотехнологічні вироби. Закордонні країни виявляють істотну цікавість до інновацій і продукції цих наукомістких галузей, обумовлений поруч факторів:
1) ціновим, оскільки українські технології, техніка і висококваліфікована праця дешевше аналогічних закордонних;
2) суб'єктивним: ерудиція наших фахівців щодо міжнародних юридичних процедур оформлення прав власності, основ високотехнологічного менеджменту і маркетингу невисока.
Отже вище були приведені основні стратегії, які використовують великі закордонні фірми. Вони не є найоптимальнішими для України, оскільки ринок споживачів України та ринок споживачів, наприклад США набагато відрізняються, перш за все купівельною спроможністю. Як на мене, то Україні варто користуватись стратегією приєднання до крупних підприємств, оскільки фінансів для того, щоб існувати самостійно в Україні не вистачає.
Частина 2: Ситуаційно – аналітичні завдання.
1.Проаналізуйте вплив конкретних ТНК, що діють в Україні.
Оскільки ТНК це в основному ринок технологій, то велика кількість технологічних розробок, що представлена на Україні – закордонного виробника. Це ринок мобільних телефонів, де немає жодного українського виробника, телевізори, відеокамери, побутові пристрої. Для того щоб знайти тут українського виробника, необхідно постаратись.
З одного боку це добре, оскільки світові технології , які присутні на ринку України значно полегшують та допомагають у веденні господарства, приватного бізнесу. Бюджет країни отримує певну частку надходжень від перевезення цих технологій через митницю, та продажу їх на території України. Вони задовольняють потреби споживачів у більшій мірі аніж українські технології та взагалі Україна приймає участь у всіх світових новинах та розробках. Є де які з них, без який просто не можливо функціонування малого та приватного бізнесу, офісів, різноманітних фірм. Яскравим прикладом може бути: програмне забезпечення Windows,монітори та телефони Nokia, Samsung, факси, ксерокси Panasonic. Завдяки таким технологічним розробкам в Україні значно полегшилось як побутове так і ділове життя багатьох українців.
Але звісно, як і будь-де у такій постановці речей є певні недоліки. А саме:
відсутня підтримка вітчизняного виробника, країна втрачає багато коштів від цього, виробництво не розвивається.
Як не прикро, але Україну відносять до групи “третіх” країн і тому продукція яка поставляється на ринок країни є не якісною та зроблено не на заводі – виробнику, а країнах де дешева робоча сила.