Міжнародний фінансовий менеджмент. Міжнародні фінансові організації. Стратегії та діяльність ТНК Стратегічне планування в Україні

Частина 1: Теоретичні завдання

1.Міжнародний фінансовий менеджмент. Міжнародні фінансові організації.

Міжнародний фінансовий менеджмент – особливий вид менеджменту, головними цілями якого виступають формування, розвиток та використання конкурентних переваг фірми за рахунок можливості ведення бізнесу в різних країнах з використанням економічних, соціальних, демографічних особливостей цих країн та взаємодії між різними країнами .

Суть міжнародного фінансового менеджменту:

Формує, розвиває конкурентні переваги в системі “НІОКР – виробництво – продажі - сервіс” на основі використання можливостей різник країн і міжнародної взаємодії

Шукає можливості розвитку бізнесу та трансформування їх в конкурентні переваги фірми в певних країнах та в контексті взаємовідносин між різними країнами.

Менеджмент виробляє стратегії росту та розвитку з залученням багатьох країн

Шукає та використовує конкурентні можливості через глобалізацію.

Міжнародні фінансові організації грають велику роль у міжнародному фінансовому маркетингу. Це відбувається тому, що саме через канали цих організацій проходить значна частка світових інвестицій, покупка і продаж валюти для фінансування експорту й імпорту. Особливо важлива діяльність цих організацій для країн, що здійснюють перехід до ринкових відносин і готові використовувати як управлінський досвід міжнародних фінансових організацій, так і власні реальні можливості.

У міжнародній практиці основні міжнародні фінансові інститути об'єднані під загальною назвою "Світовий банк". Підрозділу Світового банку включають Міжнародний банк реконструкції і розвитку. Міжнародну фінансову корпорацію, а також Багатобічне агентство гарантій інвестицій.

Міжнародний банк реконструкції і розвитку заснований у червні 1944 р. на валютно-фінансовій конференції в Бретон-Вудсі (США) під егідою ООН. Метою діяльності Міжнародного банку реконструкцій і розвитку (МБРР) є сприяння економічному розвитку країн, що розвиваються. Капіталовкладення направляються як на будівництво доріг і електростанцій, шкіл і зрошувальних систем, так і на розвиток сільськогосподарських структур, перекваліфікацію вчителів, програми підвищення життєвого рівня населення й ін.

Деякі позики Світового банку призначаються для зміни структури економіки в цих країнах з метою її стабілізації, розвитку й орієнтації на ринок. Перші позики Світового банку були використані на фінансування зруйнованою війною економіки країн Західної Європи. Сьогодні пріоритетним напрямком діяльності Банку є надання позик країнам Африки, Азії, Латинської Америки, Близької Схід і Європи, особливо Східної.

Роботу Світового банку координує Рада керуючих. Кожна з країн-учасниць представлена в Раді одним керуючим, як правило, посадовою особою в ранзі міністра. Рада керуючих делегує свої повноваження нечисленній групі представників — Раді директорів-розпорядників. Місце знаходження Ради — Вашингтон. Рада директорів-розпорядників несе відповідальність за рішення, що стосуються операцій Світового банку, і за твердження позик. Рішення по останнім приймаються на основі економічних, а не політичних критеріїв. Президент Світового банку є одночасно Головою Ради директорів-розпорядників. Керівництво і щоденні операції Банку виконують більш ніж 7 тисяч співробітників з більш ніж 100 країн світу.

Спочатку Світовий банк складався з однієї установи — Міжнародного банку реконструкції і розвитку. Потім він був доповнений трьома філіями. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була створена в 1956 р. для сприяння розвитку приватного сектора в країнах, що розвиваються, шляхом надання консультацій і надання інвестицій без гарантії з боку держави. Міжнародна асоціація розвитку (МАР) була створена в 1960 р. для забезпечення концесійної допомоги найбільш бідним країнам світу. Багатобічне агентство гарантій інвестицій (МАГІ) було створено для залучення іноземних інвестицій у країни, що розвиваються, надаючи страховку у випадку політичного ризику.