Реальні інвестиції та оцінка їх ефективності
Реальні інвестиції і є капітальними вкладеннями, що становлять основу інвестиційної діяльності підприємства. Вони матеріалізуються у різні форми (рис. 6.1).
Рисунок 6.1 – Форми реальних інвестицій
Вибір конкретних форм реального інвестування на підприємствах залежить від поставлених завдань та вибраної стратегії розвитку. Інвестиційна політика підприємства повинна формуватися як за умов дії ринкових регуляторів, так і внаслідок державного впливу. У перехідний до ринкової економіки період зростає відповідальність держави за розробку і здійснення інвестиційної політики, яка не може бути віддана лише стихії ринку. Принцип пріоритетності стає важливим інструментом державної політики регулювання інвестиційної діяльності, за допомогою якого можна сконцентрувати зовнішні фінансові ресурси на об’єктах фінансування, що мають стратегічне значення.
Одним із пріоритетних напрямків інвестування з урахуванням особли¬востей нинішньої економічної ситуації є інвестування у нове обладнання, нові технології, нову продукцію (тобто інновації), що в результаті сприяє розвитку наявних чи формуванню нових цільових ринків. Створення й розвиток таких ринків за рахунок розробки і реаліза¬ції нової (модернізованої) продукції для більшості вітчизняних під¬приємств досить актуальні, оскільки реально існує і триває спад збуту тра¬диційних товарів.
Інвестування нової продукції, без сумніву, перспективне, але пов'язане з безліччю проблем, далеко не повною мірою досліджених. Особливо в сучас¬них економічних умовах є багато варіантів такого інвестування. Розглянемо послідовність основних етапів прийняття рішень про інвестування в нову продукцію, проблеми, що виникають на кожному з етапів, і можливі підходи до їх роз¬в'язання.
Аналіз наявних ринкових можливостей у зіс¬тавленні з сильними й слабкими сторонами діяльності підприємства та виявлення найперспективніших напрямків розвитку ринкових можливостей. Основні проблеми цього етапу: вибір характеристик, що адекватно ві¬дображають зовнішнє середовище з урахуванням ймовірнісних (багатоваріан¬тних) перспектив його розвитку; об'єктивна оцінка можливостей підприємс¬тва; оцінка й вибір оптимальних напрямків реалізації ринкових можливостей. Шляхи розв'язання вказаних проблем зводяться до використання формалізованих методик аналізу ринкових можливостей, залучення незалежних експер¬тів, застосування ймовірнісних підходів.
Дослідження ринку і вибір цільових сегментів. На основі результатів дослідження виконують сегментування ринку, оцінку ви¬ділених сегментів та вибір цільових із них. Аналізують наявні й прогнозують майбутні (потенційні) потреби та запити споживачів, наявні можливості під¬приємства, розробляють нові продукти (модифікації тих, що є), а також стратегії просування продуктів до споживачів. Тобто на цьому етапі вико¬нується подальше уточнення й конкретизація ринкових можливостей. Із наявних можливих варіантів їх розвитку вибирають ті, що більшою мірою від¬повідають специфіці конкретного підприємства, дають змогу повною мірою використовувати його переваги у порівнянні з конкурентами.
Основні проблеми пов'язані з прийняттям рішень на основі неповної, неточної інформації чи інформації, що містить протиріччя; з ускладненнями із однозначною оцінкою виділених сегментів, які за різними критеріями мо¬жуть мати різні оцінки; з утрудненнями врахування можливих різких змін економічної, соціальної, політичної та інших ситуацій у період між вибором цільових ринків та виходом на ринок.
Планування виробничої та фінансової діяльності. Приймаються рішення про розмір і характер створюваних ви¬робничих потужностей, оптимальні обсяги капіталовкладень, методи аморти¬зації, рішення про вибір між купівлею чи орендою обладнання, типи й термі¬ни трудових контрактів для залучених робітників, їхню кваліфікацію. Визначаються методи збуту нового продукту, проводиться аналіз ринків ресурсів, вибір постачальників, розробка комплексу за¬ходів з їх стимулювання та зниження ризику непоставки чи порушення умов поставки, створення спільних підприємств, комплексний аналіз витрат, ціни, місткості сегментів ринку для но¬вого продукту з метою планування обсягів виробництва, цін продажу та цін закупівлі ресурсів.
Основні проблеми пов'язані з прийняттям рішень в умовах дефіциту ін¬формації як щодо предмета рішення, так і щодо можливих наслідків його впровадження. Розв'язати їх можна шляхом збору додаткової інформації, використання відомостей про аналогічні роботи, що виконувалися раніше в подібних умовах, використання ймовірнісного підходу при оцінці можливих альтернатив.