Фінансова санація та управління нею

На сучасному етапі великою проблемою підприємств в Україні є їхня недос¬татня ліквідність. Розв'язанню цієї проблеми має сприяти реструктуризація акти¬вів підприємств шляхом відчуження неліквідної їх частини (наприклад, об'єктів незавершеного будівництва й соціальної сфери), використання лізингу тощо.

Оголошення підприємства банкрутом є одним із механізмів його фінансо¬вої реструктуризації. Наслідком банкрутства може стати ліквідація підприєм¬ства або продовження його існування завдяки санації чи можливості функці¬онування після задоволення вимог кредиторів і виконання зобов'язань перед бюджетом. Одним із проявів фінансової реструктуризації є створення дочірніх під¬приємств.

Зміни у фінансовому менеджменті мають орієнтуватися на розуміння нових, ринкових умов існування. Це зумовлює додаткові функції у його системі, появу надзвичайно важливої фігури на підприємстві – фінансового аналітика. Останній зобов'язаний здійснювати щоденний аналіз ефективності діяльнос¬ті підприємства, структури його витрат, стежити за ринковою кон'юнктурою. Ефективний фінансовий менеджмент передбачає також упровадження реко¬мендацій міжнародних стандартів фінансової звітності.

Зміни у виробничо-технологічному процесі мають спрямовуватися на підвищення конкурентності товарів і послуг підприємства. Це пов'язано з виробництвом нових видів продукції, впровадженням сучасних технологій, використанням сировини, матеріалів та комплектуючих, що передбачають зниження матеріаломісткості й енергомісткості продукції, пошуком оптимальної структури витрат.

Кадрова політика підприємств має спрямовуватися на стимулювання пра¬ці й підвищення кваліфікації працівників, передусім управлінського персона¬лу. Важливо, щоб унаслідок реструктуризації на підприємстві були створені умови для творчої діяльності й стимулювання зростання продуктивності праці.

Враховуючи зарубіжний досвід антикризового управління, серед інших важливих процедур фінансового оздоровлення підприємства можна виділити два найбільш розповсюджені види тактики: захисну і наступальну. Перша ґрунтується на проведенні зберігаючих заходів, основою яких є скорочення всіх витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом, утриманням основних фондів і персоналу, що веде до скорочення виробництва в цілому. Така тактика застосовується, як правило, при дуже несприятливому поєднанні зовнішніх факторів підприємства. Вона була характерною для більшості державних і приватних підприємств у 1992-1995 роках – найбільш нестабільний час розвитку всієї економічної системи України. Проте подібна тактика якщо і може стати ефективною для окремих підприємств, то при масовому застосуванні веде до ще більш глибокої кризи національної економіки і тому не сприяє фінансовому благополуччю підприємств, які її застосовують.Сьогодні, в умовах стабілізації економічного стану підприємств, більш ефективною є наступальна тактика, для якої характерне застосування не стільки оперативних, скільки стратегічних заходів. У цьому випадку поряд з економними, ресурсозберігаючими заходами проводяться активний маркетинг, вивчення і завоювання нових ринків збуту, політика більш високих цін, збільшення видатків на вдосконалення виробництва за рахунок його модернізації, оновлення основних фондів, впровадження перспективних технологій.

Відповідно до нової стратегії переглядаються виробничі програми, маркетингова концепція все більшою мірою націлюється на закріплення позицій підприємства на існуючих і завоювання нових сегментів ринку, оновлюється номенклатура продукції. Все це знаходить своє відображення в розроблюваній концепції фінансового, виробничого і кадрового оздоровлення, і відповідно до неї розробляються фінансова, маркетингова, технічна та інвестиційна програми, які дозволять знайти шлях до фінансового благополуччя підприємства.

ЛIТЕРАТУРА

1. Конституція України.—К., 1996.

2. Закон України «Про власність» // Відомості Верховної Ради України.— 1991—№20.

3. Закон України «Про підприємництво» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 14.

4. Закон України «Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49.

5. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом». 784-ХІУ від 30.06.1999.