Теоретико-методичні засади організації діяльності управління конфліктами на ВАТ ДМЗ “Карпати”

Різка зміна подій чи умов. Ця ситуація вимагає неабиякого хисту, інтуїції та перспективного мислення. Зміна пріоритетів, несподівані обставини породжують сум'яття та хаос. Швидко проаналізувати ситуацію та визначити сили, що її формують - це завдання під силу вирішити далеко не кожному. Хибні судження та неправильно вибраний тип поведінки на такому етапі нерідко є темою для дискусії, а отже - джерелом конфлікту. [6]

Причини виникнення конфліктів, пов'язаних із психологічними особливостями учасників управлінського процесу, можуть бути наступні:

1.Ціннісні чинники (принципи, що ми проголошуємо чи відкидаємо; суспільні, групові чи особистісні системи переконань, вірувань і поведінки -переваги, прагнення, забобони, побоювання; ідеологічні, культурні, релігійні, етичні, політичні, професійні цінності).2. Чинники відносин, що пов'язані з почуттям задоволення від взаємодії чи його відсутністю (враховується основа відносин добровільні чи примусові; їхня сутність - незалежні, залежні, взаємозалежні; баланс сили, значущість для себе й інших, тривалість відносин; сумісність/несумісність сторін - психологічна, морально-духовна - у відношенні цінностей; поведінка, внесок сторін у відносини-надії, гроші, час, емоції, енергія, репутація тощо).

3.Поведінкові чинники. Вони неминуче ведуть до конфліктів за умов, якщо: порушуються інтереси, підривається самооцінка, виникає погроза безпеки - фізичної, фінансової, емоційної чи соціальної; створюються умови, що викликають негативні емоційні стани; в поведінці людей виявляється егоїзм, безвідповідальність, несправедливість, скептицизм, загострена увага на дріб'язках, грубість, тиск.

4.Незнання тих чи інших характерологічних, психологічних властивостей іншої особи. Властивості людського характеру, темпераменту по-різному реагують на конфлікт: холерик, як правило, вирішує усе швидко, часто-густо не вникаючи у суть справи; меланхолік, навпаки, довго зважує, роздумує, порівнює; флегматик досить спокійно реагує на подію і нерідко дивується, чого люди не можуть примиритися один з одним; сангвінік за всієї швидкості реакції на певну подію оперативно аналізує, прагне знайти розумний вихід, запропонувати прийнятний для обох сторін компроміс. Різні психологічні типи також по-різному ведуть себе у ситуації конфлікту:

- легко збуджуваний тип — найбільш образливий, конфліктний; за характером холерик, який ніколи не прощає образ;

- нестійкий тип - йде за тим, хто вигідний чи корисний; у нього відсутня стабільність, спостерігається постійне невдоволення; за характером може бути меланхоліком;

- гіпертимний тип — з постійно підвищеним настроєм, оптиміст; для нього усе добре, жодних проблем; характеризується легковажним ставленням до помилок, непослідовністю у вчинках і діях; добре влаштовує неформальні стосунки, високої думки про себе;

- демонстративний тип характеризується прагненням будь-що і будь-якою ціною звернути на себе увагу; претензією на оригінальність при внутрішній бідності змісту,

- сенситивний тип - це людина з підвищеною чуттєвістю, вразлива, нескінченно страждає від почуття власної неповноцінності; світ сприймає з постійною тривогою і настороженістю; у ставленні до людей буває глибоко відданим, вірним і надійним другом;

- замкнений тип характеризується ускладненими контактами, він важкий у спілкуванні, прагне до самотності й постійно занурений тільки в себе; ставлення до оточуючих неадекватно-насторожене, мінімальна готовність до значних життєвих вчинків;

- астенічний тип - це людина з підвищеною втомленістю, що дисгармонійно розвивається; він переважно роздратований, підозрілий, тривожний; оточуюче середовище сприймає як постійні труднощі.

Загалом, слід відзначити, що люди з негативними рисами характеру схильні до сварок, інтриг. Вони часто створюють конфліктні ситуації; у них наявна нестача емпатії. Такі особи, як правило, в колективі знаходяться в ізоляції, схильні до конфліктів. Конфліктні люди можуть мати й такі риси, як надлишковий конформізм (власна думка за будь-яких умов пристосовується до думки інших), негативізм (в цьому випадку люди здійснюють бездумний опір будь-якій лінії поведінки або оціночним судженням, незалежно від реальної ситуації).

5.Неправильне тлумачення думок, вчинків. Одна з причин цього полягає в нестачі неформального спілкування, в результаті чого створюється поверхове уявлення про співпрацівників. Друга причина пов'язана із психологічною скутістю, невмінням або боязню продемонструвати свої істинні якості. Третя причина криється у психологічній насиченості, коли одноманітність осіб, умов роботи, ритму праці викликає негативні емоції.