Теоретико-методичні засади організації діяльності управління конфліктами на ВАТ ДМЗ “Карпати”

1 Теоретико-методичні засади організації діяльності управління конфліктами на ВАТ ДМЗ “Карпати”

1.1. Типи конфліктів

Виділяють такі типи конфліктів: внутрішньо особистісний, міжособистісний, конфлікт між окремою особою та групою, міжгруповий конфлікт.

Де б не жили душі, про які писав Гете, поет бачив, що конфлікти можуть вирувати і всередині людини. Аналізуючи конфлікти, завжди треба ставити запитання: чи не має місце тут конфлікт, який знаходиться в душі людини?

1 .Внутрішньо-особистісні конфлікти - це конфлікти усередині людини, які виникають у результаті того, що вимоги організації не узгоджуються з особистісними потребами чи цінностями співробітника, а також у відповідь на перевантаження, суперечливі вимоги тощо. За таких обставин сторонами, що конфліктують, є різні компоненти духовної структури людини, причому це можуть бути компоненти одного рівня, наприклад, у ситуації боротьби мотивів або зіткнення двох життєвих принципів. Конфлікт усередині особистості може виникати і при зіткненні різнорівневих компонентів. Саме такі конфлікти найбільш докладно вивчено та описано в психоаналітичному напрямку (З.Фрейд, К.-Г. Юнг, К.Адлер, К.Хорні). В житті організації внутрішньо-особистісні конфлікти становлять дуже важливу проблему, але вони, як правило, пов'язані з істотними відмінностями між інтересами справи (які виражені в самій позиції керівника) та мотивами і ціннісними орієнтаціями, пов'язаними з повсякденним життям поза межами установи.

Цікавою є класифікація внутрішньо-особистісних конфліктів відомого американського психолога К. Левіна. Ним виокремлюється три види внутрішньо-особистісних конфліктів.

"Наближення - наближення" - це ситуація, коли індивіду доводиться вибирати між двома в однаковій мірі привабливими альтернативами, що вимагають протилежних дій.

''Наближення — віддалення ". В цьому випадку одна й та ж ціль є для індивіда в однаковій мірі привабливою й непривабливою.

"Віддалення - віддалення". За таких обставин людина вимушена вибирати між двома в однаковій мірі не привабливими альтернативами.

Інших варіантів немає.

2.Міжособистісні конфлікти у сфері управління та виробництва можуть виникати через домагання на обмежені ресурси, капітал, робочу силу, використання устаткування, вакантну посаду, через відмінність характерів, Діадні конфлікти є найбільш поширеним типом міжособистісного конфлікту, де в ролі учасників постають дві особи, кожна з яких є суб'єктом — носієм певних цінностей, інтересів та думок. Відмічається, що саме діадний конфлікт відрізняється емоційною запальністю та напруженістю і проходить, як правило, у відкритій формі. Найчастіше цей конфлікт виникає на грунті особистих симпатій-антипатій, але в умовах організації стосунки між людьми завжди виявляються тісно переплетеними з діловими, кар'єрними та іншими інтересами. Практика управління засвідчує, що інколи особиста антипатія неправомірно переноситься на розв'язання ділових питань і, навпаки, об'єктивна суперечність виробничих питань набуває неправомірного особистісного забарвлення. Однією з найпоширеніших причин виникнення діадних конфліктів в організаціях є порушення норм статусно-рольової поведінки. Названа ситуація в психології представлена "конфліктом рольового очікування".

3.Конфлікти між особистістю й групою виявляються як протиріччя між очікуваннями або вимогами окремої особистості й сформованими в групі нормами поведінки й праці. Вони виникають через неадекватність стилю керівництва рівню зрілості колективу, через невідповідність компетентності керівника і компетентності фахівців колективу, неприйняття групою морального складу і характеру керівника.

4.Внутрішньо-групові конфлікти. За такої ситуації всі члени групи постають в якості учасників конфлікту. Приєднуючись до тієї чи тієї сторони, люди утворюють мікрогрупи, які у процесі самого конфлікту діють як єдиний суб'єкт. Зазвичай внутрішньо-групові конфлікти зароджуються двома шляхами: або діадний міжособистісний конфлікт переростає діадні рамки та залучає до себе всіх членів групи, створюючи нестерпну психологічну атмосферу, або в результаті незбігу принаймні двох точок зору з приводу розв'язання ділового питання. Останній випадок характеризує конфлікт з позитивного боку як каталізатор пошуку нових ідей та рішень.5.Міжгрупові конфлікти — це конфлікти усередині формальних груп колективу (наприклад, адміністрація і профспілки), усередині неформальних груп, а також між формальними і неформальними групами. Вони виникають всередині організації як результат неефективного керівництва, коли функції двох і більше структурних підрозділів або істотно перетинаються, або не стикуються за результатами. За таких обставин обов'язково зачіпаються інтереси відділів. Співробітники, забуваючи про свої міжособистісні проблеми, об'єднуються у справді монолітну групу, що відстоює свої потреби. Дослідники відзначають, що для керівника така ситуація є надзвичайно небезпечною: або він змушений відстоювати інтереси колективу перед вищим керівництвом і тим самим вступати з ним у конфлікт, або він відмовляється репрезентувати інтереси колективу й тоді потрапляє в ситуацію групового неприйняття та обструкції.