Відрядна форма оплати праці. Позитивні та негативні наслідки впливу контролю на підконтрольних суб’єктів. Процес прийняття управлінських рішень. Визначення та класифікація інформації. Форми влади. Характеристика розвитку підходів до керівництва

4. Еталонна влада. В її основу входить – влада власного прикладу керівника. Формується на особистих якостях, рисах, здібностях лідерів. Як правило, таким лідерам властиві енергійність, імпозантність, незалежність характеру, ораторські здібності, освіченість, сприйняття похвал на власну адресу без себелюбства, пихатості, зарозумілості, інтелігентність, достойні манери поведінки, впевненість.

Недоліком є виникнення у керівника зарозумілості, пихатості, що може призвести до ігнорування інших форм влади.

5. Експертна влада. Ґрунтується на впевненості виконавців, що влада володіє спеціальними знаннями, які зможуть задовільнити певні потреби. Чим вищими є досягнення експерта, тим відчутніша його влада. Відмова керівника від порад експерта-підлеглого свідчить про те, що він більше турбується про власну захищеність, ніж про інтереси організації.

Недоліком такої влади є влада підлеглого, що може призвести конфліктні ситуації.6.Характеристика розвитку підходів до керівництва.

Виділяють три основні підходи до керівництва:

Підхід з позицій особистих якостей. Базується на використанні якостей та особистісних характеристик ефективних керівників. Згідно з теорією найкращі керівники володіють такими якостями, як чесність, інтелектуальність, імпозантність, ініціативність, дисциплінованість, освіченість, впевненість у собі, здоровий глузд, мудрість. В різних організаціях і ситуаціях потрібні різні здібності та якості. Це звужує сферу використання цього підходу, тому тому він значного поширення не зазнав.

Підхід з позицій поведінки. В його основі – усвідомлення, що ефективність керівництва залежить не від особистих якостей, а від манери поведінки керівника з підлеглим. Стилі керівництва класифікуються на автократичний, демократичний, орієнтований на роботу, орієнтований на людину. Пошуки найоптимальнішого стилю керівництва виявились безуспішними, хоч тривалий час вважали таким стилем демократичний. Стиль керівництва доцільно змінювати залежно від конкретної ситуації.

Ситуаційний підхід до керівництва. Базується на з’ясуванні того, які стилі поведінки та особисті якості керівника найповніше відповідають конкретним ситуаціям. До ситуаційних факторів належать: потреби на особисті якості підлеглих, структурованість завдання, вимоги і вплив середовища, інформація, якою володіє керівник. Для з’ясування залежності між стилем керівництва, привабливістю і продуктивністю праці важливими є не тільки взаємовідносини керівників і підлеглих, а й ситуація загалом.

II. Практичне завдання.

Реалізація конкретних функцій менеджменту через

загальні в управлінні відділом постачання харчового

підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1.Андрійчук В., Багер Л. Менеджмент. Прийняття рішень і ризик: Навч. Посібник – Київ 1998.

2.Белорусов Л. Міжнародний менеджмент: підручник – Москва 2000.

3.Білоус О.Г., Панченко С.Г. Менеджмент: конкурентноздатність і ефективність – Київ 1992.

4.Вовчак А.В. Маркетинговий менеджмент: Навчальний посібник – Київ 1998.

5.Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник / Наук. Ред. – 2001.

6.Кузьмін О. Є., Мельник О.Г. Г Основи менеджменту: підручник – Київ 2003.