Інноваційний менеджмент підприємства (ВАТ Агрофірма „Прут”)

При цьому варто підкреслити, що не завжди дифузія виступає як наслідок інновацій, можливі і зворотні ситуації.

В інноваційному процесі варто виділити наступні фази (стадії):

-досягнення фундаментальної науки;

-прикладні дослідження;

-дослідно-конструкторські розробки;

-первинне освоєння (провадження );

-широке впровадження;

-використання;

-старіння інновацій.

Чим вищий рівень поширення інновацій, тим більш “автоматично” працюють канали дифузії інновацій. Для регулювання інноваційних процесів у різних фазах використовується різні методи, оскільки в цих фазах переслідуються різні цілі.

Інновація, відповідно до загальновизнаного визначення, є процес розробки, освоєння, експлуатації і вичерпання виробничо-економічного і соціально-організаційного потенціалу, що лежить в основі новації. У вузькому значенні під інновацією розуміється фаза введення новації, а момент першого виробничого освоєння новації вважається моментом її введення. Під інновацією розуміється щось нове, і воно близьке до поняття винаходу між заявою новації і перетворенням її в інновацію існує значний часовий лаг.

Гіпотезу про те, що інновації заявляються в економічній системі не рівномірно, а у вигляді кластерів вперше висловили І.Шумпетер і Г.Менш.

Інновації впливають на динаміку економічного росту з одного боку, відкривають нові можливості для розширення економіки, з іншого боку – унеможливлюють продовження цього розширення в традиційних напрямках. Інновації руйнують економічну рівновагу, вносять збурювання і невизначеність в економічну динаміку. Згідно І.Шумпетера, інновація супроводжується творчим руйнуванням економічної системи, обумовлюючи її перехід з одного стану рівноваги в інший.

До об’єктів інновації відносять:

-продукція;

-матеріали;

-засоби виробництва;

-технологічні процеси;

-людський фактор;

-соціальна сфера;

-розвиток організації.