Менеджмент, сутність, трактування, особливості, сутність і класифікація організацій, етапи процесу стратегічного планування, організаційні структури управління, почасова форма оплати праці, сутність інформаційно – управлінської системи контролю

Відповідальність – покладений на посадову особу обов’язок виконувати поставленні завдання і забезпечувати їх позитивне виконання.Відповідність має подвійну властивість. З одного боку, посадова особа, приймаючи повноваження, одночасно бере на себе в повному обсязі й відповідальності. З іншого, за керівником, який делегує повноваження, цілком зберігається відповідальність. Такий подвійний характер відповідальності забезпечує якісну реалізацію повноважень.

Делегування повноважень є основним процесом, завдяки якому керівництво встановлює формальні відносини працівників в організації.

Делегування – передавання завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання.

Загалом делегування є способом домогтися виконання робити іншими людьми. Водночас воно є актом, який перетворює людину на керівника.

Концепції делегування повноважень. Американський менеджмент виокремлює дві концепції процесу передавання повноважень: класична концепція, і концепція обмежених повноважень.

За характером делегування розрізняють лінійні і функціональні повноваження. Лінійні повноваження передають безпосередньо від вищої посадової особи до підлеглого і далі до інших підлеглих. Функціональні (штабні) повноваження делегуються менеджером вищого рівня управління, який керує певною функцією менеджменту, менеджеру нижчого рівня управління, який керує аналогічною функцією.

5. Почасова форма оплати праці.

Почасова форма – оплати праці ставить в залежність величину заробітної плати від кількості відпрацьованого часу. Вона більшою мірою спрямована на стимулювання якісної роботи, але практич¬но не зацікавлює працівників у збільшенні обсягів виробництва. Використовується в тих випадках, коли важко за роботу установи¬ти норми часу чи виробітку, а також коли немає необхідності або можли¬вості нарощувати обсяги виробництва. Використовується в тих випадках, коли важко за роботу установити норми часу чи виробітку, а також коли немає необхідності або можливості нарощувати обсяги виробництва. Можна назвати такі системи по¬часової форми оплати праці:

1. Проста почасова. Почасовий заробіток повністю залежить від кі¬лькості відпрацьованого часу. Проста почасова заробітна плата розрахо¬вується за формулою:

Зпп = Тст * Тг,

де Зпп — заробітна плата почасова проста, грн.;

Тст — почасова тарифна ставка, грн./год.;

Тг — кількість відпрацьованих годин, год.

2. Почасова – преміальна. До по часового заробітку додають премію за виконання певних показників. Розраховують за формулою:

Зппр = Тст* Тг* Кпр,

де Зппр — заробітна плата почасова преміальна, грн..

3. Бригадна (колективна) почасова. Колективний фонд оплати праці заробляється членами бригади спільно, залежно від кількості відпрацьо¬ваного часу, певних показників преміювання, а потім з допомогою конкретного методу розподіляється між працівниками. Бригадний по¬часовий фонд оплати праці розраховується за формулою:

ФОПпбр = Тфзп * Кпр * Кдоп,

де ФОПпбр — почасовий бригадний фонд оплати праці, грн.;