Менеджмент, сутність, трактування, особливості, сутність і класифікація організацій, етапи процесу стратегічного планування, організаційні структури управління, почасова форма оплати праці, сутність інформаційно – управлінської системи контролю

Український економіст Валерій Терещенко зазначає, що менедже¬ризм як американська теорія управління пересуває центр ваги правових питань у галузь соціології, суспільних відносин, людських стосунків, пси¬хофізіології праці, психотехніки, колективної психології. Менеджери розглядаються як розпорядники економічного життя суспільства. Олег Білоус та Євген Панченко вказують на те, що менеджмент забезпечує реалізацію мети підприємства — задоволення соціальних потреб через ринок, тобто виробництво товарів або надання послуг.Широке розповсюдження у світі терміна „менеджмент" викликає не¬обхідність застосовувати його і в Україні у розумінні управління людьми, колективами працівників, організаціями. Водночас у менеджменті буде ви¬користовуватись і термін „управління", але з обов'язковою орієнтацією на об'єкт (процес). Наприклад, управління кредитним відділом банку, ління виробництвом, управління зовнішньоекономічною діяльністю.

До основних категорій менеджменту слід віднести поняття ор¬ганізації, функцій управління, рівнів управління, методів менедж¬менту, стилів керівництва, комунікацій, управлінських рішень тощо.

В управлінській діяльності керуються такими законами мене¬джменту: спеціалізації управління, інтеграції управління, оптима¬льного поєднання централізації і децентралізації управління, пропорційною розвитку систем управління тощо.

Важливу роль також відіграють принципи менеджменту: ціле¬спрямованості, врахування потреб та інтересів, ієрархічності, вза¬ємозалежності, динамічної рівноваги, економічності, активізації, системності, єдиновладдя тощо.

Центральною фігурою сучасного менеджменту є менеджер.

Менеджер — це управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні умови господарювання, нововведення та досяг¬нення науково-технічного прогресу, виважено враховує зміни в міжнаро¬дних відносинах, своєчасно впливає на кон’юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку.

2. Сутність і класифікація організацій.

У процесі виробничого – господарської діяльності працівники об’єднуються з метою виконання місії, цілий та завдань організації. Саме це забезпечує ефективне використання ділових якостей кожної людини.

Організація – група людей, діяльності якої свідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети.

В українському законодавстві організації, які мають статус юридичної особи, називають підприємствами, товариствами, асоціаціями, об’єднаннями, тощо. На практиці використовують терміни „фірма”, „корпорація” та інші. Організації класифікуються за різними ознаками: способом та метою утворення, кількістю цілий, величиною, юридичним статусом, формам підприємництвами, характером адаптації до змін.

Класифікація організацій. За способом і метою утворення організації поділяють на формальні і неформальні.

Формальні організації – групи працівників, діяльність яких свідомо планується, мотивується, контролюється та регулюється для досягнення певної мети. Такими організаціями є підприємства, відділи, підрозділи, служби, комітети, факультети, кафедри, тощо. (Формальні організації називатимемо просто „організаціями”).

Неформальні організації – це групи працівників, що виникають і функціонують спонтанно. Найчастіше вони входять до складу формальної організації, створюються на основі спільних інтересів. Неформальними організаціями є групи любителів певних видів спорту, туризму, мистецтва, економічних підходів тощо.

За кількістю цілей виділяють прості організації ( мають одну ціль) і складні організації (ставлять перед собою комплекс взаємопов’язаних цілей), яких в економіці переважно більшість.

За величиною виокремлюють великі, середні та дрібні організації. У великих організаціях працюють тисячі працівників, у середніх – сотні, а в дрібних – десятки.