Основи соціального менеджменту

Профілактичні заходи важливі у всіх сферах життєдіяльності людей:

• охорона здоров'я населення – викорінювати причини виникнення і розвитку хвороб, створювати найбільш сприятливі умови охорони здоров'я, виховання фізично і духовно міцних людей;

• профілактика девіантної поведінки:

а) профілактика самогубств (суїциду) – своєчасне діагностування і відповідне лікування; активна емоційна підтримка людини, що знаходиться в депресії; заохочення його позитивної спрямованості з метою полегшення негативної ситуації;

б) профілактика таких соціальних патологій, як злочинність, алкоголізм, наркоманія і токсикоманія – основна мета – створення передумов для формування законослухняного високоморального поводження громадян.

Форми і види профілактичних заходів різноманітні. Виходячи зі стадій попереджувального впливу вони можуть бути визначені як:

• нейтралізуючі;

• що компенсують;

• попереджуючі вплив обставин, що сприяють соціальним відхиленням;

• ці обставини, що усувають;

• заходи щодо здійснення наступного контролю за проведеною профілактичною роботою і її результатами.

Профілактика є одним з основних і перспективних напрямків діяльності в соціальній роботі.

3.3. Соціальна адаптація

Поняття «адаптація» означає пристосування. Найважливіша задача адаптаційного процесу – це проблема виживання людини, через пристосування потенцій індивіда з процесами природного і соціального середовища. Виділяють чотири види адаптації людини: біологічна, фізіологічна, психологічна, психологічна, соціальна.

Специфікою людської адаптації є те, що цей процес зв'язаний із соціалізацією людини, із процесом засвоєння соціальних норм поведінки. Власне кажучи соціальна адаптація є найважливішим механізмом соціалізації. Соціальна адаптація означає, що у відносно короткий проміжок часу особистість чи група активно освоює нове соціальне середовище, що виникає або в результаті соціального чи територіального переміщення, або при зміні соціальних умов.

Процес соціальної адаптації розглядають на трьох рівнях:

• суспільство (макросередовище) – адаптація особистості і соціальних шарів до особливостей соціально-економічного, політичного, духовного і культурного розвитку суспільства;

• соціальна група (мікросередовище) – адаптація людини чи, навпаки, нестиковка людини із соціальною групою (виробничий колектив, родина, навчальний колектив і ін.);

• сам індивід (внутріособистісна адаптація) – прагнення досягти гармонії, збалансованості внутрішньої позиції і її самооцінки з позицій інших індивідуумів.

Адаптація з'являється різноманітним, комплексним явищем у житті соціальних суб'єктів. Виділяють чотири основних аспекти розгляду адаптації: як різновиду соціального відношення, соціального процесу, соціальної діяльності й інституціональної форми.