Планування обсягів виробництва і реалізації, планування потреби в добривах, планування затрат на автоперевезення.

Планування обсягів виробництва і реалізації

Сучасна концепція маркетингу як філософії управління передбачає, що в центрі уваги менеджменту перебуває орієнтування всього підприємства (разом з розробкою) на ринок збуту. Маркетинг зумовлює планування виробу, його продаж, виробництво, складування і сервісне обслуговування.

Планування обсягів та структури виробництва повинно починатися з дослідження потреб ринку, його місткості, сегментації, каналів реалізації, динаміки цін на товарну продукцію тощо. У маркетинговому плануванні виділяють такі маркетингові стратегії:

-„ціна-кількість”, що орієнтує на помірні ціни та значні обсяги збуту, виробництво та збут великої кількості стандартизованої (масової) продукції на широкому ринку за рахунок добре опрацьованих технологій, які дозволяють знижувати витрати та ціни. Цей вид стратегії застосовують більшість підприємств у сільському господарстві, яке характеризується стабільністю асортименту продукції;

-„стратегія переваг”, яка передбачає створення стабільної переваги над конкурентами через можливості зміни технології виробництва, розвиток сервісу та логістики, що дозволяє вести нецінову конкуренцію.

Обґрунтування планових цін реалізації продукції передусім залежить від таких складових:

-якості продукції. Управління якістю і конкурентоспроможністю продукції, забезпечення сталості відповідних характеристик товарів є основою для реалізації заходів маркетингової політики;

-строків реалізації продукції. Ціни на сільськогосподарську продукцію під дією сезонності змінюються через зміну попиту і пропозиції протягом року. Найнижчі ціни на ринку встановлюються відразу після збирання врожаю. Тому необхідно обґрунтувати найбільш ефективні терміни реалізації і визначити способи їх продовження;

-каналів та обсягів реалізації продукції тощо.

Щодо внутрішніх факторів, які впливають на планові обсяги виробництва, аналізуються ефективність вирощування і реалізації окремих культур та фактори їх урожайності, розробляються агротехнічні заходи, спрямовані на підвищення урожайності та виконання плану виробництва продукції (сорти, насіння, система добрив, пестициди, меліорація).

Обґрунтування виробничої програми з рослинництва повинно також включати планування використання земельних угідь і підвищення їх родючості, структури посівних площ, враховувати обмеження у сівозмінах.

Планування обсягів виробництва у рослинництві проводять одночасно з плануванням тваринницьких галузей з тим, щоб забезпечити узгодженість основних, допоміжних і обслуговуючих виробництв та розкрити раціональне поєднання галузей.

Крім того, плани виробництва враховують внутрішнє використання урожаю, наявні (на початок планового періоду) і планові (на кінець планового періоду) запаси готової продукції і незавершеного виробництва.

В технологічній карті по вирощуванню озимої пшениці пропонована система агро-технології забезпечує врожайність основної продукції на рівні 35ц/га і побічної 35ц/га. На площі 500га валовий збір основної і побічної продукції становитиме 17500ц=1750т.

Оприбуткування виробітку та реалізацію готової продукції здійснено в період збирання врожаю – у липні. Але грошові кошти надходять, як правило, не відразу після відвантаження продукції, а поступово у наступні періоди. Тому планування грошових надходжень (по кожній операції реалізації) передбачає розрахунок коефіцієнтів інкасації для кожного місяця (планового періоду) – частки виручки від реалізації, яка надходить в цей місяць. Так, коефіцієнт інкасації у липні 0,5 означає, що в цей місяць планується одержати на розрахунковий рахунок половину грошових коштів за відвантажену продукцію.

При використанні продукції на внутрішні цілі її оприбутковують за трансфертними (внутрішньогосподарськими) цінами, які встановлюють на рівні виробничої собівартості або ринкових цін, що визначається фінансовою та обліковою політиками підприємства.