Контролінг напрямків діяльності

До завдань оперативного контролінгу в сфері формування і контролю цінової політики відносять:

1.планування ціни і зміни цін окремих продуктів чи їх груп для існуючої програми збуту.

2.планування заходів по диференціюванню цін для різних груп клієнтів.

У сфері формування і контролю комунікаційної політики вирішуються наступні завдання:

1.аналіз динаміки власних витрат

2.аналіз розподілу витрат на планові одиниці такі як: продукти, підрозділи, сегменти ринку.

3.порівняльний аналіз динаміки витрат в галузі і по конкурентах.

4.проведення аналізу при виборі рекламних агентств за критерієм “віддача – затрати”.

5.проведення порівняльних розрахунків затрат для альтернативних заходів по стимулюванню продаж.

Для вирішення вказаних завдань використовуються наступні інструменти контролінгу.

1.аналіз стратегічних ялоків. Відноситься до інструментів довгострокового планування.

Сутність цього методу полягає в установленні відхилень бажаного розвитку ситуації від очікуваного.

Якщо при графічному зображенні бажаний розвиток відживляється від очікуваного результату, то виникає стратегічний люк.

Передбачається. Що якщо такий люк (розрив) не уде вчасно закритим, то підприємство не може гарантувати своє існування в перспективі.

При виявленні такого розриву служби маркетингу і контролю поч-ть пошук стратегій відносно продуктів і ринків, що дозволить в перспективі такий люк закрити.

Недоліком вказаного методу є обмеження його використання, якщо ситуація на рику уде нестабільного.

Однак і в даній ситуації метод може бути використаний як інструмент пошуку і вироблення коригуючи стратегій.

2.портфельний аналіз – це один із нових методів, який дозволяє покращити стратегічне планування на підприємстві.

При допомозі портф. аналізу підприємство ділиться на стратегічні бізнес-одиниці, які аналізуються окремо.

В якості стратегічних бізнес одиниць, які можна використати і в короткостроковому плані, особливо підходяться продуктові групи.

Для окремих продуктових груп розробляються різні стратегічні рішення і різні інвестиційні вкладення.

У відповідності із зайнятими позиціями підприємства і його ринковим положенням продуктові групи діляться на певні портфельні категорії.

1. продуктові групи з відносно низькими ринковими частками, але високим показником ринкового зростання.

Цю групу необхідно більш детально вивчити, оскільки вона може бути як успішно впроваджена на ринок, так і витіснена ним.