Управління інвестиційним ризиком

Уся життєдіяльність людини схильна до тих чи інших ризиків та до їх сукупності. До того ж він породжує невпевненість у майбутньому. Та й ризикованість будь-якого підприємства є аль¬тернативою його дохідності. Але ризик — це насамперед дія «без вірного розрахунку, котра підлягає випадковостям».

Можливість прогнозувати з максимальним ступенем імовір¬ності ту чи іншу подію в майбутньому дозволяє відпрацювати у планах і прогнозах стратегію протидії ризику. Співвідношення ступеня ризику і дохідності оцінюється за статистичними мето¬дами, ймовірності дозволяють дати кількісну характеристику ри¬зику. Так, ймовірність настання (чи не настання) тієї чи іншої по¬дії, як правило, можливо чисельно виміряти у відсотках або інших відносних величинах.

Варіаційний аналіз і прогноз майбутніх подій стосовно під¬приємства дозволяє ранжувати всі альтернативи за ступенем ри¬зику та обрати найпридатнішу. Вибір альтернативи може прохо¬дити в умовах визначеності та невизначеності. Наприклад, очі¬кувані виплати по облігаціях уряду обов'язково відбудуться, але розмір цих виплат залежатиме від фактичного рівня інфляції, який не є визначеним. Таким чином рішення про придбання державних цінних паперів за умов ризику щодо настання події виплат по них має ймовірність, близьку до одиниці. Стосовно розміру виплат ризик підлягає визначенню. Інакше йдуть спра-ьи з виплатами дивідендів або відсотків по цінних паперах компаній і підприємств. Тут ризик зумовлюється невизначені-^ю настання самої події (факту виплат) та розміру виплат. Якщо інвестор формує портфель цінних паперів, тобто купує "апери різних емітентів і у різних кількостях, то залежно від ^руктури цього портфеля він підпадає під різні ступені ризику (РИС. 2.1).

Чим більше цінних паперів з невизначеними ризиками, тим нижчою є ймовірність отримання доходів від цього портфеля. Тому при прийнятті рішень щодо вкладання коштів інвестор по¬винен виміряти ризик настання події одержання результату.

Існує кілька методів вимірювання ризиків, які використову¬ються для вибору варіанта вкладення інвестицій.

Рис. 2.1. Тип портфеля за ступенем ризику:

1 — мінімальний;

2 — середній;

3 — максимальний; 4 — авантюрний.

1. Метод аналогій складається з вивчення досвіду інвесту¬вання, оцінки результатів реалізованих проектів та екстраполяції їх на перспективу.

2. Метод моделювання грунтується на теорії ігор. Гіпотетич¬ний інвестиційний проект (модель) «програється» з метою визна¬чення реакції конкурентів.

3. Демонстраційний метод дозволяє визначити громадську думку стосовно інвестиційного проекту та з'ясувати коло потен¬ційних інвесторів.

4. Методи математичної статистики дозволяють з'ясувати ймовірність настання події. Оскільки ризик є супутником будь-якого варіанта вкладання інвестицій, розрахунки проводяться з метою мінімізації можливих збитків, тобто визначаються ймовір¬ність рівня втрат, ймовірність того, що вони не перевищать пев¬ний рівень, який прийнятний для інвестора. По суті методи мате¬матичної статистики являють собою математичне забезпечення методу аналогій.

Уся різноманітність ризиків взаємообумовлена. В ієрархічній структурній системі ризиків як початковий, визначальний можна визнати інвестиційний ризик, бо якщо немає вкладень, то немає ризику їх втрати.

Інвестиційний ризик має місце у підприємницькому середо¬вищі, але може у ряді випадків виникати і в сфері споживання. Ризики інвестиційних проектів поділяються на три великі групи: