Поняття масової комунікації. Функції масових комунікаці
Отже, у ролі комуніканта, професіонального комуніканта під час масового спілкування можуть бути різні соціальні ролі — автори (кореспонденти), організатори (менеджери, видавці, засновники) комунікативного процесу: захисники, регулятори (редактори, ведучі) (модель HUB, модель Левіна) тощо. Таким чином, під упливом цих ролей комунікативний процес більшою мірою структурується, виді¬ляється більша кількість фаз.
У системі масової комунікації виробники інформаційної продук¬ції виконують, по суті, єдину роль комуніканта. Пере¬розподіл цих ролей веде до трансформації систем масової кому¬ні¬ка¬ції, а трансформація масовокомунікаційної системи веде до виник¬нення нових засобів масової комунікації. Але найбільш визна¬чаль¬ним процесом для системи масової комунікації є процес її глоба¬лізації. Трансформація й глобалізація системи мас-медіа породжує зміну, в свою чергу, суспільно-політичної й еконо¬мічної систем, які теж трансформуються. Трансформація й глобалізація системи масової комунікації, од¬нак, не є першопричиною соціально-еконо¬мічних змін: модер¬ніза¬ція технологій, розвиток науки і техніки, а також суспільно-еконо¬мічний розвиток сприяли розвитку системи масової кому¬ніка¬ції.
Глобалізація системи масової комунікації — то є поняття, яке активно використовується з кінця ХХ ст. Це поняття відображає процес трансформації комунікаційної системи, такої трансформації, яка пов’язана з утв¬рен¬ням більш широкої мережі комунікаторів, що обслуговуються й покриваються на великому інформаційному просторі єдиною, але розгалуженою системою засобів масової комунікації та контро¬лю¬ються більш ор¬ганізованою спілкою їх виробників.
Глобалізація систем масової комунікації тільки посилює дивер¬гентність і дисперсність системи масової комунікації, струк¬тури¬зацію, фазовість, дискретність мов¬лен¬ня та монополію на нього.
Як приклад дисперсності й дивергентності системи масової кому¬нікації може бути система, в якій глядач споживає новини, виготов¬лені редактором й опрацьовані ведучим, включені в програму на прохання за¬снов¬ника каналу й інтерпретовані певним чином на про¬хання керів¬ників телеорганізації (дивергенція). Для глядача ведучий є уособленням комуніканта, насправді ж функція повідомлення тут розсіяна між багатьма людьми (дисперсія).
Питанню глобального розвитку систем масової комунікації при¬свя¬тила свою книгу О. В. Зернецька “Гло¬бальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини”.
Глобалізація системи масової комунікації пов’язана безперечно з технічною революцією, але ця революція не є єдиним чинником утво¬рення глобальних масовокомунікаційних систем. Прикладом може бути Україна, яка відстає від Заходу в утворенні глобально транс¬формованих систем комунікації. Причиною цьому є як економічне відставання, так і соціально-психологічна неготовність комунікато¬рів до утворення глобальної системи комунікації й ак¬тив¬ного вхо¬дження в світові інформаційні системи. Народ має пережити “гео¬стратегічний землетрус”, щоб під упливом соціаль¬них, економіч¬них, технологічних, культурних, етнічних факторів шу¬ка¬ти навпо¬мац¬ки, як вважають А. Кінг та Б. Шнайдер у доповіді Рим¬ському клубові “Перша глобальна революція”, свій шлях до розуміння но¬во¬го світу, а також, перебуваючи в імлі невідомості, вчитися, як керувати новим світом і не бути керованим ним.У такі перехідні періоди для суспільства актуалізується поняття інформаційних технологій. Вони стають частинкою поняття глоба¬лізації системи масової комунікації, оскільки без технологічної мо¬дернізації процесу спілкування неможливим є утворення більш по¬тужних систем збору, обробки, передачі й поширення інформації у масовокомунікаційному просторі. Суспільство тоді змушене шука¬ти кошти й придбавати інформаційні технології, щоб не зали¬шатися на периферії світового інформаційного простору.
Розвиток інформаційних технологій має переважно характер нау¬ково-технічний, за яким дуже часто губляться поняття моралі й че¬сті, соціальної відповідальності, психологічної ідентичності тощо. Прикладом може бути мережа Інтернет. В систему інтернетівського спілкування закладені великі технічні можливості, але зовсім від¬сутні засоби стримування мовців й контролю за інформацією. Інтер¬нетівська система спілкування, таким чином, має характер соціаль¬но й психологічно незахищеної системи, в якій порушено соціаль¬но-психологічний баланс правильного / неправильного, порядно¬го / н嬬по¬ряд¬ного, морального / аморального, естетичного / неесте¬тично¬го і т. д. Поки інформаційна система Інтернет залишається фактом віртуальної реальності цей дисбаланс і ця незахищеність фатально не шкодять суспільній інформаційній системі, а також самій системі Інтернет, оскільки вона все-таки існує як технічний витвір. Але як тільки ця віртуальна система стане частиною суспільної інформа¬ційної системи, її кровоносною підсистемою і не будуть вироблені засоби інформаційного захисту, тоді суспільна інформаційна систе¬ма, а разом із нею й суспільство деградують і загинуть, як будь-яке явище в природі при порушенні інформаційного балансу й систем захисту.