Циклічність як форма макроекономічної динаміки

ПЛАН

Вступ 3

1. Циклічність як форма економічного розвитку 5

2. Види економічних циклів 12

3. Економічні кризи в Україні16

Висновок 21

Список використаної літератури 24

Вступ

Кожне суспільство прагне до економічного зростання. Технічний прогрес, швидке збільшення виробничих потужностей та підвищення життєвого рівня є стратегічними напрямами динамічного розвитку економіки кожної країни. Проте довгострокове економічне зростання не завжди є рівномірним. Воно переривається періодами економічної нестабільності, коливаннями у темпах економічного зростання, структурі й ефективності відтворення. Періоди швидкого зростання економіки перериваються інфляцією (зростанням цін), спадом виробництва і низьким рівнем зайнятості (безробіттям).

Циклічні коливання в економіці були відомі давно, але до початку ХІХ ст. вони мали здебільшого сезонний характер, що було зумовлено переважанням сільського господарства і особливостями сільськогоспо-дарського виробництва, відсутністю сформованого суспільного характеру виробництва у кожній окремій країні та іншими факторами. Тобто, циклічного характеру ринкова економіка набула з початку ХІХ ст., коли вона досягла високої зрілості. До цього циклічність не проявлялась достатньо рельєфно, що дало підставу класичній політичній економії говорити про безкризовий рівномірний економічний розвиток, що забезпечувалось, на думку її представників, доцільним і ефективним механізмом попиту та пропозиції. Проте з 1825 р., коли відбулась перша світова економічна криза, ринкова економіка з певною періодичністю переживає спади виробництва. Період від однієї кризи (спаду) до іншої назвали економічним циклом.

Кожний цикл являє собою певну послідовність, яка складається з альтернативних фаз, що повторюються. Це означає, що кожна з його фаз повинна мати здатність до відтворення наступної. У підсумку цикл набуває здатності до самовідтворення. Крім цього, кожному циклу притаманна регулярність його проходження. Все це дає змогу відзначити принципову спільність структури економічних циклів у ринковій економіці, а також більш-менш чітко виражену послідовність фаз.

Оскільки такий рух відбувається хоча й нерівномірно, але безперервно (останні фази попереднього циклує накладаються на перші фази наступного), то динаміка макроекономічних показників має хвилеподібний вигляд: у кінці попереднього і при зародженні нового циклу (криза) відбувається погіршення показників; на нижньому рівні (депресія) встановлюється короткочасна рівновага; під час поширення нового економічного циклу (пожвавлення, піднесення) показники різко зростають; на верхньому рівні піднесення (процвітання, бум) – досягнення рівноваги; потім знову спад (криза) і т.д. Отже, економіка ніколи не перебуває у стані спокою. Процвітання змінюється спадом або крахом.

Це явище давно було помічене вченими-економістами, особливо коли почастішали періодичні економічні кризи – насамперед торгові, фінансово-кредитні, а потім і промислові. Спочатку вони охопили окремі найрозвинутіші країни, а згодом набули характеру світових криз. Економічні коливання негативно впливають на прибутки фірм та доходи населення. Тому циклічний розвиток економіки став предметом дослідження багатьох учених-економістів, які вже давно намагаються передбачати траєкторію економічного циклу. У минулому вони прогнозували економічний розвиток насамперед за такими економічними показниками, як виробництво сталі, обсяг перевезень, норма процента та деякі інші. Проте ці прогнози часто були далекими від дійсності. Нині економічна наука вступила в еру комп’ютерів і макроекономічних моделей. Моделювання дає змогу передбачити майбутню поведінку величезної кількості змінних. Прогнозування сьогодні стало значно точнішим, але не абсолютно точним. Ще неможливо враховувати всю сукупність економічних чинників, до того ж багато з них дуже мінливі.