Економічні та соціальні наслідки інфляції

Інфляція вносить зміни в розподіл доходів, що склався в суспільстві|товаристві|. Люди, що мають фіксовані доходи, що працюють в тих структурах, де немає можливості|спроможності| зростання|зріст| витрат компенсувати зростанням|зростом| цін на продукцію, втрачають|розгублюють| в своїй купівельній спроможності – їх реальні доходи зменшуються. І навпаки: ті, хто має можливість|спроможність| компенсувати за допомогою цін на свою продукцію зростання|зріст| витрат, одержують|отримують| шанси на збереження|зберігання| рівня реальних доходів і навіть їх підвищення.

Вигоди від несподіваної|неочікуваної| інфляції можуть одержати|отримати| позичальники. Вище ми вже зупинялися на цьому моменті. Ті, хто користується позикою в період непередбаченої інфляції, повернуть кредитору гроші, що володіють меншою купівельною спроможністю. Нерідко|незрідка| повертати їх виявляється|опиняється| легшим, оскільки|тому що| в період інфляції номінальні доходи звичайно зростають.

І, нарешті|урешті|, певні вигоди від інфляції може одержати|отримати| уряд. Воно також бере гроші у борг|обов'язок|: в Україні кредитором Міністерства фінансів виступає|вирушає| Національний банк України. Оскільки інфляція знижує вартість грошей при поверненні боргу|обов'язку|, уряд розраховується «дешевими» грошима. Держава може одержати|отримати| деякі вигоди і через податкову систему. Інфляція підвищує грошові доходи, а платники податків можуть переміститися у вищі податкові утримання, що за інших рівних умов може збільшити доходи бюджету. [3]

4. Антиінфляційна політика держави

Чи можна зменшити природній рівень безробіття?

Антиінфляційна політика є важливим компонентом усього комплексу методів державного регулювання економіки країн ринкового господарства. Важливу роль у ній відіграє регулювання державних витрат і надходжень у державний бюджет. Так, якщо інфляція починає розвиватися високими темпами або має місце значний інфляційний розрив, то держава вдається до заходів, спрямованих на зменшення розмірів реальних доходів, чим досягається обмеження споживання, а отже, й попиту. Зменшення розмірів доходів здійснюється завдяки додатковому оподаткуванню. Через це скорочується попит не лише на предмети споживання, а й на широке коло товарів виробничого призначення, адже підприємці, щоб не допустити різкого зниження цін, скорочують виробництво, що призводить до зменшення попиту на сировину, паливо, матеріали. В результаті підприємці згортають свою інвестиційну діяльність, зменшується зайнятість населення.

Антиінфляційні заходи урядів щодо бюджетних надходжень, з одного боку, сприяють акумулюванню додаткових фінансових ресурсів у державній скарбниці, а з другого – призводять до погіршення господарської кон`юнктури та зростання безробіття.

Концепція оберненої залежності інфляції й зайнятості (безробіття) найповніше розроблена в працях англійського економіста А. Філіпса. На основі ретельного статистичного аналізу з широким застосуванням економіко-математичних методів А. Філіпс встановив жорстоку обернену залежність між величинами зайнятості робочої сили та динамікою заробітної плати в межах економічних циклів. Ця залежність легко переноситься на співвідношення між інфляцією та безробіттям. “Крива Філіпса” (рис. 1.), як вважають західні економісти, стала найбільш обґрунтованим “законом”, який розкриває причини та механізм розвитку інфляції і таким чином вказує на засоби боротьби з нею.

Темпи змін в

розмірі номіналь-

ної заробітної

плати, %

Безробіття, %

Рис. 1. “Крива Філіпса”.