Методологічна схема процесу формування потреб та реального споживання

7) фактори відносної ймовірності (наявність більш чи менш стабільного попиту на товари, наявність причин для здійснення купівлі, можливість здійснення випадкової купівлі);

8) фактори параметральних якостей продукції (показники якості товару, реакція на цінові показники, еластичність попиту на товар, широта асортименту певного виду товару, використання впливу певних параметрів продукції на попит).

Класифікацію всіх факторів та умов, які визначають і обмежують процес формування потреб індивідуальних споживачів, представлено на рис.2.Погоджуємось із думкою В.Є.Новицького [32], який, зокрема, відзначає, що “класифікація факторів особистого споживання пропонує не лише виділення основного показника, що виражає характер виникнення і їх соціально-економічний зміст, але повинна розкривати механізм їх дії на особисте споживання: як, в якому напрямку і на які елементи структури індивідуального споживання впливають ці фактори”. Тому пропонуємо проводити класифікацію факторів впливу на процес формування потреб в розрізі іншого підходу, а саме терміну, напряму і сили дії фактора. Урахування цього підходу дає можливість розглянути такий вплив з різних сторін, що сприяє виявленню об’єктивних причин розвитку і динаміки реальних потреб, визначає основні тенденції і закономірності цього розвитку.

Рис.2. Умови, які визначають і обмежують формування потреб

індивідуальних споживачів

Залежно від терміну дії пропонуємо фактори поділяти на дві групи:

1)фактори, зміна яких є тривалою в часі;

2)фактори, які є короткотривалими, або діють протягом короткого періоду і змінюються.

До першої групи можемо віднести такі фактори, як національні традиції, зміна чисельності населення, статево-віковий склад населення. Зміна цих факторів відбувається дуже повільно і їх вплив на формування індивідуальних потреб за короткий проміжок часу майже не відчутний.

До другої групи відносимо рівень грошових доходів. Задоволення потреб - реальне споживання – швидко реагує на зміни грошових доходів населення. Так, збільшення розміру заробітної плати приводить до зміни обсягів і структури споживання: виникає можливість задовільняти ті потреби, необхідність у яких була малою чи рівень задоволення яких був низьким. Виникають нові потреби, а це спричиняє до збільшення обсягів і зміни структури споживання населення. При достатньому насиченні тієї чи іншої потреби в кількості розміри споживання окремих товарів із збільшенням грошових доходів стабілізуються. Однак зростання доходів населення веде до загального збільшення обсягів споживання. Так, грошові доходи громадян України склали [ 49, 375],[51, 9] : в 1993 р. – 62 850 млрд. крб, в 1994 р. – 535 014 млрд. крб, в 1995 р.- 2 649 787 млрд. крб., в 1996 р. - 4035 млн. грн., в 1997 р. 50 764 млн. грн. Таке збільшення доходів населення автоматично реагує на збільшення їх грошових витрат ([14],[7],[12]), які склали відповідно у 1993-1995 р. ([49, 376) в млрд. крб.: 48 184, 440 006, 2 229 619, з них на купівлю товарів та оплату послуг відповідно: 44 124, 402 456, 914 041. Отже, збільшення грошових доходів населення сприяє зростанню грошових витрат населення, у тому числі і витрат на купівлю товарів та оплату послуг. Що ж до темпів росту доходів і витрат, то робити пряме порівняння між ними недоцільно, адже вони залежать від багатьох факторів, абстраговуватись від впливу яких недоречно. До цієї групи можна віднести такі фактори, як рівень цін на товари і послуги, мода.

Залежно від напряму розрізняють фактори безпосередньої і опосередкованої дії. Фактори безпосередньої дії - ті, які безпосередньо впливають на індивідуальне споживання - всі фактори соціально-економічного напряму: рівень доходів сімей, обсяг товарних ресурсів, величина національного доходу, рівень цін тощо. Інші фактори впливають на індивідуальне споживання опосередковано. До них належать етно-соціальні, демографічні і природно-кліматичні фактори. Ці фактори мають безпосередній вплив не на обсяги та структуру індивідуального споживання, а на систему суспільних потреб, яка, в свою чергу, впливає на обсяги і структуру споживання.

Враховуючи силу дії факторів на індивідуальне споживання, пропонуємо поділити всі фактори на вирішальні і невирішальні. До підгрупи вирішальних відносимо ті фактори, сила впливу яких на індивідуальне споживання є надто потужною, тобто ті фактори, які реально дають змогу вирішити питання споживання того чи іншого товару. До другої підгрупи зараховуємо всі інші фактори, які впливають на рішення про споживання, проте діють недостатньо і не мають вагомого впливу на вирішення питання про споживання того чи іншого блага.