Методологічна схема процесу формування потреб та реального споживання

Велика різноманітність факторів, які впливають на індивідуальне чи особисте споживання, визначає потребу їх групування і ранжування, тобто класифікації.

Існує два підходи до групування і ранжування факторів впливу на особисте споживання. Одні автори виділяють фактор чи групу факторів, які є основним чи основними, а інша група - другорядні (неосновні) фактори (Римашевська Н.М., Прауде В.Р., Білий О.В. [3, 4] ). Інші - не виділяють такого основного фактора, відносячи фактори впливу в однаково впливові групи (Новицький В.Ї., Пашкус Ю.В., Мисько, Герасимчук В.Г. [32, 36, 30, 4 ]).

На нашу думку, більш точною і реальною є класифікація, згідно з якою виділяють один основний фактор впливу на індивідуальне споживання і формування індивідуальних потреб - рівень доходів сім’ї, всі інші фактори вважаються менш значимими, тобто другорядними. Визначальний вплив на процес формування потреб мають фактори соціально-економічного змісту, найбільш впливовим серед яких є рівень доходів сім’ї, що формує основні обмеження у потребах й індивідуальному споживанні в ринкових умовах. Наша позиція в цьому питанні збігається з класифікацією факторів Н.М.Римашевською [3, 16]. Ряд авторів дотримується іншої точки зору: для одних визначальним фактором є виробництво продукції індивідуального споживання в рамках суспільного виробництва, для інших визначальною є група економічно-соціальних факторів, до конкретизації якої вони не вдаються.

До другорядних можемо віднести всі інші соціально-демографічні фактори. За класифікацією Н.М.Римашевської [3, 16] сюди належать:

1) група факторів, які впливають на рівні регіону, території, визначаючи регіональні особливості споживання (етно-національні, традиційно-історичні, специфіку розвитку і розташування виробництва, розселення людей тощо);

2) група соціально-демографічних факторів ( розмір, вік, склад сім’ї, рівень освіти тощо);

3) фактори, які впливають на рівні особистості (вік, стать, характер зайнятості, освіта, цільові орієнтири тощо).

Позитивною особливістю такої класифікації є градація другорядних факторів впливу, які визначають індивідуальне споживання стосовно рівня охоплення. Негативна сторона - недостатнє врахування всіх другорядних факторів, а також їх дублювання на різних рівнях (наприклад, освіта є фактором впливу на рівні сім’ї і на рівні особи).

Найбільш вдалу, на нашу думку, класифікацію другорядних факторів впливу чи умов, що визначають формування індивідуальних потреб, дає В.Є.Новицький [32], поділяючи їх на економіко-географічні, структурно-демографічні, мотиваційно-психологічні, конкурентні та інші фактори. За цією класифікацією ми і подаємо другу групу другорядних факторів, яку складають вісім підгруп:

1) економіко-географічні фактори (країна, регіон, місто чи село, чисельність і густота населення, наявність виробничої і транспортної інфраструктур);

2) структурно-демографічні фактори (вік, стать, сімейний статус, расова приналежність, професійно-галузева приналежність, частка виробничо-активного населення, рівень урбанізації тощо);

3) культурно-історичні фактори (релігійна приналежність, освіта, характер і ступінь поділу суспільства на прошарки, дотримання традицій, мовні особливості й т.ін.);

4) фактори політичного характеру (очікуваний рівень стабільності економічної кон’юнк-тури, наявність гарантій проти насильного відчуження власності, ставлення населення до підприємницької діяльності);

5) психологічні фактори (асоціативне сприйняття товару, усвідомлення престижу, емоцій-на мотивація, психологічні особливості оцінки товару, психологічна залежність і піддатливість у результаті цілеспрямованої “обробки” суспільною думкою та іншими чинниками);

6) фактори індивідуальної потреби (наявність покупців, які відрізняються ступенем інтен-сивності споживання товару, надання переваги окремими покупцями певним товарам та виробникам, певним якісним параметрам товару, різноманітність реакції на новації в товарі);