Макроекономічні моделі в системі макроекономічного аналізу
Тепер розглянемо розвиток такої економіки. Населення могло швидко зростати, бо земля вільна й доступна і люди просто розширюють оброблювані площі. Національний обсяг виробництва точно подвоюється, населення зростає удвічі. Відношення ціни оленя до ціни бобра залишається сталим, таким як в попередньому періоді.
Заробітна плата включає повний національний доход, бо відсутні ще відрахування на земельну ренту або процент на капітал. Обсяг виробництва збільшується із темпом зростання населення, і земля не стримує збільшення обсягу виробництва, бо закон спадної віддачі ще не діє. Реальна заробітна плата трудівника залишається постійною.
Історія цього періоду не була б повною без такого положення. Нехай якийсь розумний мисливець винайшов кращий спосіб ловити оленів чи бобрів. Це нововве¬дення збільшує національний продукт на душу населення. Однакове підвищення продуктивності праці в обох видах діяльності означає, що відношення ціни оленя до ціни бобра залишається без змін, розмір реального доходу зростає. У економіці трудової вартості винаходи можуть тільки підвищити доходи і прискорити темп економічного зростання.
Справді, коли чисельність населення зростає, вся придатна для використання земля стає зайнятою, і золота доба, в якій враховується тільки праця, наближається до кінця. Оскільки вільна земля відсутня, пропорційне зростання землі, праці і обсягу виробництва більше неможливе. Нові працівники обробляють уже зайняті ділянки землі. Тепер кількість землі обмежена, власники землі отримують ренту та застосовують її для інших цілей.
Чисельність населення продовжує збільшуватися, національний продукт також зростає. Проте обсяг виробництва зростає повільніше, ніж населення. Чому? Нові працівники прикладають робочу силу до обмежених земельних ресурсів. Кожен працівник тепер мас менше землі для обробітку. Починає діяти закон спадної віддачі. Зростання відношення праця — земля призводить до зменшення граничного продук¬ту праці, а звідси — до падіння ставок реальної заробітної плати. Представники класичного підходу вважали, що виникає розходження в інтересах між класами. Зростання чисельності населення зумовлює збільшення відношення праця—земля, що спричиняє вищі рентні платежі за акр землі. Землевласники заробляють за рахунок праці. Ця сумна картина призвела Т. Карлайла до критики аналітичної економіки як "похмурої науки".
Наскільки поганими можуть бути справи? Непохитний преподобний Т.Мальтус вва¬жав, що тиск зростання кількості населення призведе економіку до такого стану, в якому робітники одержуватимуть лише мінімум засобів існування. Мальтус зробив висновок, що коли заробітна плата перевищує мінімум засобів споживання, то чисельність населення зростає. За зарплати, нижчої від мінімуму засобів існування, спостерігатиметься вища смертність і населення зменшується. Лише за заробітної плати, що забезпечує тільки фізично необхідний мінімум, матиме місце стабільна рівновага населення. Мальтус вважав, що робітники приречені на життя, що с брутальним, важким і коротким.
Однак його передбачення було далеким від реальності, оскільки він не помітив майбутнього вкладу наукових відкриттів і розвитку техніки. Він не розумів, що технічні нововведення сприятимуть подоланню дії закону спаданої віддачі. Мальтус стояв на зламі двох епох і не передбачив, що два наступних століття продемонстру¬ють грандіозні наукові і економічні здобутки.
Економічне зростання за допомогою нагромадження капіталу: неокласична модель
Класики підкреслювали виключне значення обмеженості кількості землі у еко¬номічному зростанні. Проте історія свідчить, що підприємництво і капітал, а не землевласники і земля задаваній тон у економічному прогресі з початку XIX ст. Земля як фактор виробництва не стала дефіцитною. Замість цього Промислова революція сприяла створенню машин, що збільшили виробництво, фабрик, що скуп-чили робітників у гігантських фірмах, залізниць і пароплавів, які зв'язали віддалені кутки планети, заводів по виплавленню чавуну та сталі, що зробили потужнішими машини і швидшими локомотиви тощо. Коли країни з ринковою економікою вступи¬ли V XX СТ., виникли нові важливі галузі — телефонна, автомобільна і електроенер¬гетична. Нагромадження капіталу і нові технології перетворились у вирішальну силу, що впливає на економічний розвиток.Щоб зрозуміти, як нагромадження капіталу і технічні зміни впливають на еко¬номіку, розглянемо неокласичну модель економічного зростання. Цей підхід був започаткований Робертом Солоу, якому у 1987 р. було присуджено Нобелівську премію за вклад у теорію економічного зростання. Неокласична модель с основним знаряддям дослідження процесу економічного зростання в передових країнах. Ця модель була застосована до емпіричних досліджень джерел економічного зростання.
Неокласична модель зростання описує економіку, в якій однорідний продукт вироб¬ляється за допомогою двох видів ресурсів — капіталу і праці. На противагу маль¬тузіанському аналізові, збільшення кількості працюючих визначається позаеконо¬мічними силами, а не економічними змінними. Крім того, припускається, що еко¬номіка конкурентна і завжди функціонує за повної зайнятості, тому можна аналізу¬вати зростання потенційного обсягу виробництва.