Світовий ринок

Якщо держава у зовнішній торгівлі застосовує різноманітні бар'єри для захисту своїх виробників від конкуренції з боку закордон¬них фірм, то кажуть, що вона проводить протекціоністську політику. За її допомогою уряд не тільки стимулює розвиток вітчизняного виро¬бництва, сприяючи застосуванню нових передових технологій, а й за¬безпечує надходження до бюджету додаткових коштів від митних збо¬рів. Проте надмірний протекціонізм може мати і негативні наслідки. Часто протекціоністські заходи країн досягають такої межі, коли розпочинаються «торговельні» війни. У таких умовах уряди країн ідуть на прийняття дуже жорстких заходів для обмеження доступу на їхні ринки експортних товарів. Прикладом такої війни була політика західних країн щодо соціалістичних, коли ввезення практично всіх то¬варів суворо обмежувалося. Причому багато з квот та інших торгове¬льних бар'єрів було скасовано зовсім недавно і, зокрема, щодо Украї¬ни. Проте світовий досвід «торговельних» війн свідчить про те, що в них немає переможців — великі збитки несуть обидві сторони, адже такі рішення приймаються не економістами, а політиками.

Розвинені індустріальні держави (Канада, країни ЄЕС) і деякі з постсоціалістичних країн, зокрема Естонія, проводять ліберальну зов-нішньоторговельну політику. Вона характеризується практично пов¬ною відміною різноманітних тарифних бар'єрів та обмежень. Досвід тієї ж Естонії свідчить про значні позитивні результати такої політики — темпи економічного зростання в цій державі є найвищими в Європі.

Основною ланкою системи має стати вироб¬ництво з його основним елементом - господарсь¬ким саморегульованим суб'єктом. Перспективним напрямком вирішення проблем у цій сфері є пе¬реорієнтація виробництва на інноваційний шлях розвитку.

Під час визначення конкретних інструментів і механізмів забезпечення економічного суверенітету не¬обхідно враховувати існуючі загрози економічному суверенітету, а також брати до уваги короткостроко¬вий або довгостроковий характер дії цих загроз і можливості їх запобігання.

Забезпечення економічного суверенітету України вима¬гає раціоналізації механізмів вироблення рішень і формування цілісної економічної політики. Для ефек¬тивного проведення заходів щодо оздоровлення еко¬номіки України та досягнення відповідних результатів у найкоротші терміни необхідно:

• Визначити єдиний напрям структурної пе¬ребудови економіки держави та скоординувати зу¬силля законодавчої, судової та виконавчої влад.• Віддати пріоритет розвиткові науки, нових технологій та освіти з тим, щоб економічне будів¬ництво спиралося на науково-технічний прогрес та підвищення якісного стану трудових ресурсів.

• Домогтися раціонального врегулювання та збалансованості суспільного виробництва, адже господарська система може ефективно працювати лише тоді, коли грошову масу буде збалансовано.

• Під час вироблення грошово-кредитної політики слід врахувати той факт, що грошо¬вий обіг не повинен піддаватися різким рефор¬маційним впливам. Гроші, як найбільш "імпуль¬сивний" елемент економічних відносин, несуть велике соціальне навантаження і викликають як позитивну, так і негативну реакцію залежно від ступеня обгрунтованості в цій сфері рішень, що приймаються.

• Грошово-кредитна політика, метою якої є економічне зростання, має здійснюватися не в рам¬ках вузької і малоефективної схеми: звуження гро-шової маси - зменшення відносного бюджетного дефіциту - скорочення попиту - зниження інфляції, а в системі: нагромадження капіталу - розширення попиту - зростання виробництва і зайнятості - зростання бюджетних доходів - ско¬рочення бюджетного дефіциту - зниження інфляції.

• Необхідно розробити методичні вказівки щодо розробки та складання планів і прогнозів соціального й економічного розвитку держави, ок¬ремих регіонів та областей, що дасть можливість скоординовано провести аналіз стану та розроби¬ти заходи щодо структурної перебудови економі¬ки України в цілому.

• 3 метою забезпечення керованості народним господарством слід здійснити перехід усіх секторів економіки на систему національних рахунків та міжгалузевих балансів, але на новій методичній базі із застосуванням сучасної системи управління на основі найсучасніших досягнень менеджменту.