Світовий ринок

У результаті незважених спроб досягнення в Ук¬раїні фінансової стабілізації та приборкання інфляції суто монетарними методами був зумов¬лений різкий спад ВВП. За підсумками 1998 року, ВВП скоротився у порівняних цінах на 1,7 % до рівня ВВП минулого року, у 1999 році збільшився на 4,1 %, у 2000 році – збільшився на 5,8% до минулого року, прогнозований ріст ВВП у 2001 році – 4,2% .

Проблематичним залишається також питання наповнення бюджету.

Негативно позначається на діловій активності і в цілому на економічній ситуації в Україні падін¬ня за останні 6 років рівня монетизації валового внутрішнього продукту більш ніж у 5 разів.

Також в Україні спостерігається один з найбіль¬ших серед країн СНД темпів спаду обсягів вироб¬ництва агропромислової продукції. Протягом ос¬танніх років на тлі значного спаду виробництва сталися негативні структурні зміни. Співвідношення між видобувними та переробними галузями ста¬новило відповідно 16 % і 69 %.

Руйнування оптимальної структури виробниц¬тва та занедбаність сільського господарства свідчить про відсутність системного підходу до здійснення структурної перебудови економіки і створює значну загрозу економічному суверенітету України.

Викликає занепокоєння подальше зниження життєвого рівня населення, що також негативно впливає на стан забезпечення економічного суверенітету. Внаслідок перевищення темпів інфляції над зрос¬танням реальних доходів населення, реальна зар¬платня зменшилася лише за 1996 р. на 13,8 %.

Нині заробітна платня втратила свої основні функції — стимулюючу, відтворювальну і регулю¬ючу. Порушено структуру оплати праці, залишається низькою питома вага її тарифної частини (майже 40-50 відсотків проти 75, що визнаються нормаль¬ним співвідношенням). Порушення відповідності між затратами та результатами праці загострює кризу мотивації до неї.

Оскільки мінімальний рівень заробітної платні та пенсій в Україні не забезпечує навіть придбан¬ня предметів першої необхідності, це призводить до різкого спаду купівельної спроможності насе¬лення. Все чіткіше проявляється незбалансованість грошових доходів і витрат населення, що призво¬дить до придбання споживчих товарів лише у мінімально необхідній кількості.Таке становище супроводжується тривалими затримками із виплатою заробітку та інших соціа¬льних виплат, що набули останнім часом загроз-ливих масштабів. На кінець 1999 року заборгованість із виплати заробітної платні становила близько 6 млрд.грн. Наслідком цього є посилення майно¬вого розшарування, диференціації та поляризації населення за рівнем доходів. Сучасні статистичні оцінки не відображають реальних масштабів цих процесів.

Економічного розвитку держави можливо до¬сягти лише за умови розробки механізму, здатно¬го працювати в інтересах всього суспільства і об'єд¬нати полюси сьогоднішнього протистояння.

Сьогодні в Україні немає дієвого механізму інвестування масштабних технологічних змін. Для підйому економіки необхідно підвищити частку інвестицій у ВВП як мінімум до 25-30 %. Лише у такий спосіб можна створити умови для функціо¬нування розширеного відтворення. У країнах, що швидко розвиваються, вказана частка сягає 40 % (наприклад, у Китаї, який, починаючи з 1979 р., щорічно в середньому має 10 % приросту ВВП).

Проблема негативного торговельного сальдо може набуває гострого характеру, тоді уряд країни вдається до таких заходів, як підви¬щення митних зборів, імпортних квот на товари і послуги, що ввозять¬ся з-за кордону, або до їх ліцензування. Митні збори — це кошти, які збираються на кордоні з власника товару, що ввозиться в країну для продажу. З одного боку вони є джерелом доходу державної казни, а з іншого — способом захисту вітчизняних виробників. В 1-ому випадку, як правило, встановлюються низькі ставки цих зборів для збільшення об-сягів постачання відповідних товарів. Коли ж митні збори покликані захищати внутрішній ринок, то їх ставки значно виростають (збільшуються ціни на ввезений товар, а значить знижується його конкурентоспроможність порівняно з вітчизняними товарами). Для захисту внутрішнього ринку держави можуть використову¬вати імпортні квоти - встановлення максимальних обсягів на вве¬зення товарів з-за кордону. Таким чином уряди країн стимулюють ви¬робництво власної продукції тієї чи іншої галузі. Ліцензу¬вання передбачає видачу державними органами дозволів на ввезення в країну чи вивезення з неї певного виду продукції. При цьому країна, виходячи з інтересів власної економіки, може встановлювати завищені стандарти якості продукції, обмежувати видачу ліцензій та ін. Напри¬клад, у США для захисту і підтримки своїх фермерів встановили дуже строге квотування та ліцензування ввезення сільськогосподарської продукції.