Світовий ринок

Зміст

Вступ......................................................................................3

Розділ 1.

Світовий ринок: поняття, структура, умови та фактори кон’юнктури, ціни.........................................................................6

Розділ 2.

Україна в міжнародній торгівлі...................................................13

Розділ 3.

Шляхи досягнення економічного суверенітету України...........27

Висновки................................................................................33

Список використаної літератури.........................................36

Вступ

Україна, ставши в 1991 р. на шлях незалежності, за прикладом інших постсоціалістичних держав Східної Європи почала налагоджу¬вати економічні зв'язки з країнами світу. Проте, не маючи відповідно¬го досвіду, кваліфікованих кадрів та державних органів, які могли б проводити самостійну і виважену зовнішньоекономічну політику, Україні досить часто доводилось зазнавати невдач на фоні більш іме¬нитих конкурентів — Росії, Польщі та ін. Стабільні взаємовигідні зв'язки з індустріальними країнами світу необхідні для того, щоб швидше подолати економічну кризу. Адже лише залучивши до перебудовчих процесів у національному господарстві зарубіжних інвесторів, придбавши нові технології випуску продукції та заручившись підтри-мкою міжнародних організацій, можна сподіватися на успіх. Тим більше, що приклади Угорщини, Польщі, країн Прибалтики свідчать про ефективність такого шляху.

Найголовнішою причиною, що стримує нині входження України у світове господарство як повноправного партнера є дуже низька кон-курентоспроможність її продукції на міжнародних ринках. Головними причинами такого стану є:

1. Практично всі вітчизняні товари, навіть високої якості, не від-повідають міжнародним стандартам. У країнах соціалістичного табо¬ру використовувалася своя система стандартизації, яка значно відріз¬нялася від прийнятої в усьому світі. Перехід до такої системи зараз ви¬магає чимало часу і коштів. Ось чому одиниці українських товарів сьогодні мають міжнародні сертифікати і допускаються на світовий ринок. Окрім того, характерними рисами української продукції є її ни¬зька якість та матеріаломісткість, оскільки обладнання, на якому вона виготовляється, морально застаріло. Ціна вітчизняних товарів вища від закордонних аналогів.

2. Переважання в експорті України сировинних товарів і практи¬чно повна відсутність високотехнологічного обладнання, патентів, лі¬цензій, «ноу-хау», що користуються на ринках величезним попитом.

3. Гостра нестача високопрофесійних кадрів, що можуть працю¬вати на зовнішніх ринках, сприяти збуту продукції. Недосконалою є система управління зовнішньоекономічною діяльністю. Часто навіть прекрасна за своїми якостями продукція не потрапляє на міжнародні ринки через нерозпорядливість чиновників.

4. Низька зацікавленість вітчизняних підприємців у виробництві продукції на експорт. У провідних країнах світу держава всіма можли-вими способами стимулює таке виробництво: надає податкові пільги, вводить обмеження на ввезення імпортних товарів та ін. На Україні, на жаль, цього поки що не зроблено.