Вивчення в школі творчості Григорія Косинки (Григорій Михайлович Стрілець)
Восени 1924 року Косинка одружується. Тамара Михай¬лівна Мороз стала його дружиною. Десять щасливих років минуло мов одна мить, а потім вона розділила долю вдови репресованого, по-злодійськи розстріляного Григорія Косин¬ки. Після його арешту конфіскували майно, відібрали паспорт і викинули дружину на вулицю. І потяглися страшні часи поневірянь, тяжкі безсонні ночі, смутні дні в самотині і в че¬канні справедливості.
Після вбивства С. Кірова прийшли чорні дні терору і в Ук¬раїну. Одним із перших під ніж катівні потрапив Григорій Косинка. Його заарештували на початку грудня 1934 року, а 13-15 грудня присудили Григорія Косинку і ще 27 таких «терористів-білогвардійців» до розстрілу. Серед них — пись¬менники Д. Фальківський, О. Близько, К. Буревій, сини А. Крушельницького... Вони були розстріляні як організатори терористичної групи 18 грудня 1934 року, реабілітовані після 1957. Дякуючи Тамарі Михайлівні, її настирливості, невтомній наполегливості, повернулися до читача, спочатку час¬тково і, нарешті, у 1989 році майже всі твори Г. Косинки. Вона зібрала і видала спогади про письменника, а також надрукува¬ла власну книгу спогадів про Косинку та інших діячів ук¬раїнської культури, з якими він був зв'язаний дружніми й творчими стосунками. Про цю книгу літературознавець В. Яре¬менко писав: «Ціни їй немає... Це книга болю, що кладе найглибші карби на душі... Це книга-сповідь про власне життя і спільне життя із Григорієм Косинкою. Коротке, але . яскраве, щасливе, хоча й не влаштоване та трудне, як і життя цілого народу, мільйонів таких, як Тамара .Михайлівна Косин¬ка».
Учителю варто прочитати цю книжку, як і книжку спогадів про Г. Косинку літераторів, діячів культури й мистецтва, щоб побачити й уявити цю справжню, непідкупну, чесну і щиру людину. Саме крізь призму цих спогадів-документів і крізь глибоке прочитання творів самого письменника у нашій уяві постане правдивий образ митця, його характер, його світогляд, його бачення і розуміння тих подій, які відбувалися в Україні, щоб назавжди відкинути безпідставні звинувачення в тому, що «свою «селюцьку» (а часом і національну обмеженість), свою відчуженість від пролетарського міста Косинці... довелося витискувати з себе по краплі»2 впродовж усього короткого життя (Л. Новиченко).
Запропонуємо учням прочитати спогади про Г. Косинку.
На наступному уроці пригадаємо життєвий шлях письмен¬ника, послухаємо кілька спогадів і перейдемо до аналізу творів прозаїка.
Після короткого вступного слова прочитаємо і проко¬ментуємо або уривки, або повністю окремі новели письмен¬ника.
Українська класична література має багату спадщину майстрів новелістичного жанру. Це В. Стефаник і Марко Черемшина, М. Коцюбинський і С. Васильченко. Г. Косинка — прямий їхній продовжувач, але своєрідний і неповтор¬ний, як і кожен із них.Тонкий психолог селянської душі, життєлюб, оптиміст, вірний правді й красі, він має величезну силу емоційного впливу на читача. Непідробна, природна народність надавала його творам особливої принадності. Кожне суспільне явище письменник розглядав з позицій людини, очима трудівника чи через призму заможника або дезертира. Він разом з героями шукав правду, істину. А істина не відразу відкривалася кожному. Тому інколи виникали сумніви, не все вдавалося легко й відразу.
Письменник настійно і послідовно розкривав процес зрос¬тання людської гідності в середовищі українських незаможни¬ків. Його герої сильні і вольові, багаті і красиві душею, за¬вжди дійові й життєво правдиві, переконливі. Процеси, що тоді відбувалися на селі, не такі прості й однозначні, як нам до цього зображували в історичних працях. Справедливо зазна¬чає М. Жулинський: «Григорій Косинка... ці складні незрідка драматичні процеси на селі прагнув відтворити правдиво, з максимально можливим морально-психологічним «забезпе¬ченням» характерів. А ці явища і процеси були складні, неод¬нозначні, симпатії письменника, звісно, були на боці бідних, безземельних». Все, про що писав Косинка, не видумане, а відібране, виношене, виважене, вкарбувалося у його свідо¬мості. Він добре знав психологію заможних селян, бо самому довелося з дитячих літ поневірятися на чужих землях. Його герої — живі, пристрасні, колоритні фігури. Були вони страш¬ними, часто жорстокими, немилосердними і цинічними, але не здатними протистояти руху часу. Такими виступають Андріян Кушнір у новелі «Політика», Кирило Смолянчук та штабс-капітан у «Гармонії».
Потім учитель перейде до аналізу творів, передбачених програмою для текстуального вивчення. На цьому ж уроці доцільно розглянути новелу «На буряки». Тематично вона близька до розповіді про дитинство самого письменника, адже твір певною мірою автобіографічний.
Учитель виразно прочитає новелу. Варто поставити перед учнями кілька запитань: