СПЕЦИФІКА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ПОЕТИЧНОГО ПЕЙЗАЖУ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЛІРИКИ (ПРОБЛЕМИ ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ ПОЕЗІЇ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ)

Якщо звернути увагу на той факт, що деякі митці використовують у своїй творчості не тількі рідну мову, то цікавим постає поетичний пейзаж російськомовних творів Дніпрової Чайки.

До сучасного читача дійшли 14 віршів цієї поетки, написаних російською мовою. Різні мотиви перегукуються в цих віршах. Це і незгасна любов до одного з видатних російських майстрів слова ("Портрету Лермонтова"), і алегоричний образ стійкості незламного людського духу, якому не завадять навіть "рокочущий гром", гроза та "яркий пожар" ("Ёлка"), а поряд з ним гіркі роздуми літньої людини ("Томительно сидеть перед столом накрытым...") та роль "сурового" і "умильного" слів ("Суровое слово – утёс неприветный..."). Розглянемо специфіку зображення кольору в російськомовних поетичних пейзажах Дніпрової Чайки, не торкаючись підтексту творів. Дескриптори використовуються для створення реалістичного відчуття картин природи в поетичних пейзажах з елементами казковості.Вірш "Ёлка" вражає яскравістю зображеного у ньому пейзажу. Використання основних термінів кольорів і дескрипторів перегукується з думками і почуттями поетеси. У перший частині вірша при змалюванні ялинки та картини природи Дніпрова Чайка вдається до використання дескрипторів:

А стройная тёмная ёлка

Была, как и прежде мрачна.

На небе заря розовела,

Прощалося солнце с землёй.

(2, 249)

Краса природи й емоційна насолода пейзажем виражається саме в дескрипторах. Темні відтінки зеленого кольору, майже чорнота виражені з їхньою допомогою без використання основних термінів кольорів. Імовірно, у цьому й полягає специфіка поетичної мови: якомога активніше використовувати яскраві дескриптори для створення художнього образу. Як правило, основні терміни кольорів (як, наприклад, у даному випадку "чорний") слугують для вираження похмурих почуттів людини. У психології чорний колір символізує відмову, повне зречення чи несприйняття чого-небудь. У фіналі вірша подається такий пейзаж з використанням даного терміну:

Горелая чёрная ёлка

Стояла тиха и мертва.

Стоит величаво и мрачно,

Как чёрный лесной мавзолей,

Напрасно смеётся ей солнце,

Напрасно поёт соловей.

(2, 249)

Повне зречення від життя викликає образ дерева, що загинуло, і тому поетка вже не використовує яскравих дескрипторів для змалювання дерева.

Цікавим є образ скелі у поезії "Суровое слово – утёс неприветный...". Окрім філософського змісту вірша, виділяється також картина поетичного пейзажу:

Суровое слово – утёс неприветный: