ГЕНIЙ МОЦАРТА
Не так було в інших містах. У Празі - столиці Чехії, великому культурному центрі того часу - "Весілля Фігаро" мало гучний успіх також з першої постанови і протягом усього сезону 1786/87 року давалася безперервно.
Мелодії з "Весілля Фігаро" звучали всюди: на вулицях і площах, у трактирах і на танцювальних вечірках: їх перекладали для різних ансамблів, перетворювали в контрданси й інші побутові танці. Навіть сліпі і мандрівні музиканти, прагнучи зібрати навколо себе побільше слухачів, охоче виконували прекрасний ліричний романс Керубино й інші уривки з моцартівскої опери. Музика "Весілля Фігаро" стала народною.
Спеціально для оперного театру в Празі Моцарт разом зі своїм другом да Понте створив у 1787 році оперу "Дон Жуан". Створенням "Весілля Фігаро" Моцарт підняв жанр комічної опери на небувалу ще висоту. У "Дон Жуані" -музичній драмі шекспірівського розмаху - він виступає як сміливий новатор, відкривач нових шляхів у трагічному оперному мистецтві.
Опера "Дон Жуан" була закінчена наприкінці літа 1787 року. У жовтні відбулася її прем'єра на сцені Празького оперного театру. Успіх був величезний, і слава нової опери рознеслася всюди. Довелося і Відню, щоб не відстати від інших міст, поставити моцартівску оперу. Але легковажна віденська публіка не зуміла оцінити геніальний твір належно.
- Ваша нова опера божественна, любий Моцарт, набагато краще, ніж "Весілля Фігаро", -поблажливо сказав композитору імператор Йосип II, - але боюся, що і ця їжа не для шлунка моїх віденців.
- Я написав її для пражців і деяких друзів. Буде потрібно час, щоб віденці її "переварили", - гордо відповів Моцарт.
Незважаючи на підступ заздрісників, імператор вирішив, нарешті, надати Моцарту посаду камер-музиканта, не зайняту після смерті Глюка. Але замість 2000 талерів річного утримання, що одержував Глюк, Моцарту призначили тільки 800. Утім, Йосипа II мало цікавили твори великого композитора. За весь той час, що Моцарт рахувався на придворній службі, йому замовили лише кілька десятків танців для придворних і міських балів.
"Занадто багато за те, що я зробив, і занадто мало за те, що я міг би зробити", - написав якось Моцарт на розписці при одержанні своєї жалюгідної платні.
Успіх опери "Дон Жуан" не поліпшив матеріального становища композитора. Через те, що довелося затриматися в Празі, Моцарт утратив майже усі свої уроки. Дружина важко хворіла. До старих боргів з відсотками, що наростали, додавалися нові.
Постійна непевність у завтрашньому дні, турботи і хвилювання щороку підточували і без того слабке здоров'я Моцарта. З згубною швидкістю складає він безліч нових творів: концерти для різних інструментів з оркестром, квартети і квінтети, арії і пісні, невеликі танці. Але всі зусилля даремні. Видавці обманювали й обкрадали композитора на кожнім кроці. За свої останні ансамблі - шедеври камерної музики, мало зрозумілі сучасниками, Моцарт одержав від свого видавця сміховинно низький гонорар.
- Пишіть простіше, легше, зрозумiлiше, бо я не стану друкувати ваших творів, - нагло заявив один з видавців. - Ось вам три дукати!
- Той тільки те? - с обуренням заперечив композитор. - Адже родині треба щось їсти. Домовласник грозить викинути на вулицю...З дня в день писати "на випадки", розмінювати свій величезний талант по дріб'язках, пристосовуючись до відсталих смаків аристократичних чи невігласів міщанин було нестерпно. Могутні творчі сили, покликані до життя створенням "Весілля Фігаро" і "Дон Жуана", шукали виходу. Композитор задумав дати відкритий концерт із програмою з нових творів, написаних на замовлення, а по власним натхненням.
Знайти місце для такого "творчого показу" було завжди справою не легкою. Могло трапитись, що виторг від концерту не покриє витрат на його організацію. Тому подібні концерти влаштовувалися "по підписці", для того щоб багаті аматори музики заздалегідь дали б свої гроші й в основному забезпечили збір. А щоб зацікавити їх, приходилося безкоштовно грати в їхніх салонах...
Ще недавно концерти Моцарта збирали широку аудиторію. Тепер же справа з організацією концерту на лад не йшла. Передплатний лист ходив по руках і, за винятком розгонистого розчерку відомого мецената ван Світена, усе ще залишався порожнім. По якихось неясних причинах інтерес "високої" публіки до гри і музики Моцарта помітно слабшав. Бути може, і справді він став писати так складно, що сучасники перестали його розуміти?