ГЕНIЙ МОЦАРТА
- Що це? "Весілля Фігаро"! - викликнув той. - Але адже я ж заборонив представлення цієї п'єси в наших театрах!
- У надії на поблажливість вашої величності, - відповів да Понте, - я вирішив переробити цю комедію в лібрето, скоротивши і випустивши всі те, що могло б шокувати шляхетну віденську публіку. Одним словом, я зробив з неї самий безневинний і веселий сюжет для опери, гідний театру, що має щастя знаходитись під вашим високим заступництвом.
- Але якщо це опера, хто ж напише до неї музику?
- Музика написана вже паном Моцартом. Слова ці аж ніяк не викликали співчуття його величності. Обличчя Йосипа II миттєво прийняло такий гордовитий і незадоволений вид, якого да Понте ще ніколи не приходилося бачити.
- Моцартом? Але ви ж знаєте, що Моцарт, хоча і пише чудову інструментальну музику, склав усього лише одну оперу, та й та не має особливої цінності.
Неуцтво Йосипа II, що вважав себе тонким знавцем музики, чимало вразило да Понте. Моцарт був до цього часу автором одинадцяти опер. Однак да Понте не став поправляти імператора.
- І я зі своєї сторони теж міг би виявитися автором лібрето усього лише однієї опери, поставленої у Відні, якби був позбавлений милостивого заступництва вашої величності, - смиренно відповів він. - Що стосується музики цієї опери, написаної Моцартом, наскільки я можу судити, вона зовсім дивної краси. Насмілюся представити партитуру опери на розсуд вашого генія, що усім нам добре відомий...
Спритний і хитрий абат пустив у хід усю свою дипломатію, усе своє красномовство. При цьому він розповідав не стільки про достоїнства моцартівской музики, скільки про тонкий музичний смак Йосипа II. Згоду на постановку було дано.
Почалися репетиції. Моцарт і да Понте трималися насторожі, очікуючи чергових інтриг і неприємностей. Правда, при сформованих обставинах серйозно зашкодити новій опері було не так вже легко. Даремні були спроби настроїти проти Моцарта виконавців головних партій, переконати їх, що арії нової опери нікуди не годяться. Актори поставилися до геніальної музики Моцарта із самим гарячим співчуттям і працювали над розучуванням своїх партій із щирим захопленням.Перша репетиція з повним оркестром була для Моцарта тріумфом. Добре усім знайома невисока і сухорлява фігура композитора в червоному плащі, недбало накинутому на плечі пересувалась по сцені. Музикантам оркестру він указував темп виконання окремих номерів, співакам, що вже добре знали своєї партії, давав поради щодо того, як їм варто триматися на сцені.
Більше всього Моцарт задоволений був талановитим Бенуччи, що з наснагою виконував роль Фігаро. Коли Бенуччи в перший раз заспівав повним голосом арію "Хлопчик жвавий, кучерявий", усі присутні прийшли в невимовний захват. Моцарт стояв поблизу й час від часу тихенько повторював: "Браво, браво, Бенуччи!"
Коли ж співак дійшов до енергійної мужньої фрази "Керубино, перемагай", що він виконав у всю силу свого могутнього голосу і з щирою наснагою, враження від неї було подібно електричному розряду. І співаки, і музиканти оркестру, захоплені його співом, в один голос закричали:
- Браво, браво, маестро! Хай живе великий Моцарт!
Така сама реакція пішла після фіналу першого акта. Композитору була влаштована овація.
Прем'єра нової опери відбулася 1 травня 1786 року. Успіх був величезний. Багато арій за бажанням публіки приходилося повторювати на біс.
Але вороги Моцарта не дрімали. Йосипу II стали нашіптувати, що ці нескінченні "біс" шкодять співакам. Співакам нібито грозить утрата й псування голосу, тому що партії їх занадто важкі. Наклепники домоглися того, що імператор зробив директору театру зауваження за повторення на біс. Роздратований зауваженням монарха, директор зняв оперу з репертуару, і вона незабаром була забута легковажною віденською публікою.