Слово Тараса Шевченка і Святе Письмо

… побачите,

Які будуть жнива!

Уся система біблійних символів, використаних Шевченком, зводиться до того, щоб застерегти людей від лиха, попередити про майбутню відповідальність, навернути на Божу дорогу.

Картина змальовані поетом у “Посланні” нагадують “видіння”, дані Богом пророками і описані ними в біблійних книгах. Лише прикінцеві слова пом’якшують грізний звинувачувальний тон всієї поеми і одним штрихом привідкривають завісу обіцяного майбутнього для Божого народу.

І світ ясний, невечерній

Тихо засіяє…

Подібні ідилічні картини – пейзажі майбутнього часто зустрічаються в Шевченкових творах. Це його ідеал, на фоні якого контрасніше вимальовується жорстка дійснісь. Через змалювання ідеалістичних картин майбутнього проявляється велика віра поета у дієву силу слова – як біблійного так і дараваного йому Богом – поетичного. Саме ця віра в слово – характерна риса пророка і кожного великого поета. Адже і біблійне слово, і поетове мають одну мету – самоочищення людини, через яке можливе і оздоровлення суспільства:

Умийтеся! Образ Божий

Багном не скверніте

А тому пророк і поет Шевченко прагне повернути природу до її первинного стану, коли все, в тому числі і людина, було “бельми добре”.

Шевченко. “Псалми Давидові”.

Вперше слово “псалом” вживає Шевченко в поезії “До Основ’яненка”:

Насміються на псалом той,

Що виллю сльозами.

Неспроста поет називає так свій вірш-тугу, в якому вихваляє героїчне минуле України. Адже псалом – це пісня хвали. У його душі звучить псалом безстрашним волелюбни козаком. Це слово було близьке поетові, як близькими були рідкі добрі спогади з дяківської шкільної лави. Можливо тому перша велика книга малого Тараса, яку він часто читав над покійними замість п’яного дяка, вилилася згодом у “Псалом Давидові”. Це рідкісне явище навіть у світовій літературі. Адже вони є співом душі поета.

Переспіви псалмів написані в зеніті творчості поета і датовані 19.2.1845 р. Не випадкове творче звернення до Псалтира саме у цей час, за 5 днів до появи “Заповіту”. Перебуваючи на Переяславщині, поет застудився і важко захворів. Часто фізично ослаблена людина очі свої піднімає вгору, думає більше про духовне, прагне досамоочищення, добра і злагоди. Саме такі настрої знаходить Шевченко у дальноєврейській поезії. І, як результат, у В’юнищі під кінець нелегкого для поета 1845 р. народжуються ці перлини – переспіви духовних пісень із Псалтиря.

Книга Псалмів (Псалтир) – це збірка 150-и духовних пісень, які були укладені в різні періоди історії ізраїльського народу. Назва книги походить від грецького слова psaltos, що означає співання пісень під акомпонемент. Староєврейською мовою це збірка називається “Сеффер Теліччіле” – “Книга хвали”.

Тематика псалмів здебільшого релігійного характеру. Псалми є молитвою до Бога, славословленням або повчанням, декотрі з них присвячені особливим подіям. Ця збірка духовних пісень поділена на 5 книг, і кожна з них закінчується славослов’ям. Вони розподілені таким чином: I – 1-41; II – 42-72; III – 73-89; IV – 90-106; V – 107-150.