Слово Тараса Шевченка і Святе Письмо
леговище шакалів, в якім спочивали,
стане місцем тростини й папірусу.
І буде там бита дорога та путь,
І будуть її називати: дорога
свята –
не ходитиме нею нечистий,
і вона буде належати народові його;
не заблудить також нерозумний,
як буде тією дорогою йти.
-22-
Не буде там лева,
І дика звірина не піде на неї,
Не знайдеться там,
А будуть ходити лиш викуплені.
І господні викупленці вернуться
Та до Сіону зо співом увійдуть,
І радість довічна на їхній голові!
Веселість та радість осягнуть вони,
А журба та зітхання втечуть!Як за змістовим багатством, так і за формою викладу Ісая – перший серед пророків. Його книга – кульмінаційний пункт старозавітного Божественного відкриття. Зі своєї духовної висоти, як зі сторожової вежі, продавець бачить майбутнє всього світу. Він поєднює громовий голос древніх вождів Ізраїля з лірикою Давида.
II.ВИСНОВКИ
Свідомі українці-патріоти справедливо поціновують Тараса Шевченка як великого патріота, геніального поета, одного з найбільших будителів народу. Рішучий осуд насильства, релігійного лицемірства і соціальної несправедливості ставлять Тараса Шевченка на один рівень зі старозавітними пророками. Могутній протест проти неправди у Шевченка сполучений з глибокою правдивою вірою, що випливає з глибин його єства. Шевченко говорить, що Бог: "... може бачить, та помагає як оті гори предковічні". Такі вирази ми маємо у Св. Письмі. У псалмі 83 Давид каже: "Не мовчи, не німуй, озвися, Боже". У псалмі 44:213 він звертається до Бога так: "Пробудися, чого спиш, Господи?".
Ми бачимо Шевченка як свідомого віруючого християнина, для якого Бог – непорушна святиня , щоденна молитва – органічна потреба духовного життя, Біблія – наймудріша книга, джерело невичерпної наснаги.Мудре Христове вчення, поняття, пов’язані з Богом, проймають більшість творів Шевченка. Поет часто “тихенько ” молиться, просить у Бога то долі-таланту, то снаги на плекання своїх дітей-творів, то смерті, бо “на все Божа воля”, “все од Бога, од Бога все”.Так може писати лише глибоковіруюча людина.