Драматична творчість Лесі Українки

План

Безсмертна іскра Прометея.

Перші справи в жанрі драматургії.

Драматичні твори:

–“Вавілонський полон”;

–“В катакомбах”;

–“Осіння казка”;

–“Руфін і Трісцілла”;

–“На полі крові”;

–“ У пущі”;

–“Лісова пісня”

Гідна дочка свого народу.

Список використаної літератури.

Світ не знав такої поетеси. Безсмертна іскра Прометея запала глибоко в її серце і загорілася ясним вогнем. В промінні цього вогню світ пізнав творіння української поетеси, пройняті філософськими роздумами про людину очікуваного майбуття, сповненні незборимої сили заперечення зла і ствердження добра, Ця поетеса – Леся Українка.

Вона проводила недовгий вік, але це було прекрасне життя людини, що весь свій хист, кожну хвилину свідомого існування віддала народові в боротьбі за його соціальне і національне визволення. Слово було дня неї зброєю в боротьбі, а без боротьби вона не бачила життя.

Перші спроби Лесі Українки в жанрі драматургії сто­суються середини 90-х років. Це написані прозою драма «Блакитна троянда», діалог «Прощання». «Блакитною трояндою» Леся Українка доводила можливість і потребу писати для українського театру драми з життя української інтелігенції.

Першим драматичним твором Лесі Українки, написа­ним віршами, була «Іфігенія в Тавріді», твір про тяжкий і почесний спадок Прометея. Його, як належне, приймає Іфігенія задля рідної країни.

Наступні твори написано на сюжети з часів стародав­ньої Іудеї й Вавілона. Це «Одержима», «Вавілонський полон» і «На руїнах» — пристрасне заперечення покори й бо­лісні роздуми над покликанням співця.

Що робить співець, коли народ у полоні? Що він роби­тиме, коли народ підніметься на рішучу боротьбу, перейде в наступ на поневолювачів? Де тоді місце співця? Ці пи­тання становили одну з постійних проблем творчості Лесі Українки. Вони постали і в «Вавілонському полоні», і в «На руїнах». На вавілонських торжищах співець не пови­нен продавати свій талант, але він має право і повинен говорити про незгаслий вогонь боротьби в своєму наро­ді, говорити про його нездоланність і щохвилинну го­товність до боротьби. Не завжди народ розуміє своїх спів­ців, і покликання поета-співця — терпеливо роз'яснювати народові шляхи, що приведуть його до боротьби й визво­лення. Співець повинен боротися за повне визволення людини з пут всілякого гніту — соціального, економічного, національного, духовного.