Історія села Саджавк

Щоб Малину молодого

На зв’язок віддати.

Поглядала у віконце,

Чи вже сонце низько.

Промовила до Малини:

“Більшовики близько”

Взяв Малина молоденький

Письмо в праву руку,

Тай добився вірний стрілець,

Щоб не йти на муку.

1947 р.

ХРОНІКА ЗВИТЯГИ

“Боротися за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крові, ні життя і буду битись до останнього віддиху...”

Таку присягу давав кожен воїн Української Повстанської Армії. 142 жителі Саджавки були учасниками кривавих визвольних змагань середини 20 століття.

На території Саджавки діяли сотні “Спартана” (Михайла Москалюка) та “Вихора” (прізвище невідоме), що входили до збройних сил УПА “Захід”.

У 1946 р. поліг у бою з каральним загоном НКВС біля нашого села десятник УПА Іван Андрійчук (“Галайда”).

8 квітня 1947 р. за рікою Прут, в Обочі, був оточений бункер, в якому переховувалися повстанці. Мужньо загинули, але не здалися ворогу, ройовий Микола Михасюк (“Іскра”), Михайло Тороус (“Сірий”), Іван Давидюк “Ворон”), Іван Півторак (“Бігун”) ,Олекса Максим’юк („Зимний”), Микола Максим’юк („Вівчар”), Максим Федорчук („Дубок”).

Багато повстанців було вивезено в сибірські концтабори. У період з 1944 по 1950 роки загинуло в боротьбі з більшовицькими окупантами біля 60 членів УПА із Саджавки.

Репресовані родини саджавських повстанців УПА, які були вивезені у Сибір і там загинули.

1. Михасюк Михайло з жінкою і дитиною – родина “Молота”.

2. Ягничі Іван та Ганна з дітьми – родина “Тура”.

3. Бідащук Софія – мама “Чумака”.