Історія села Саджавк

“На березі Прута пишається висока, дерев'яна саджавецька церква Покрови Богородиці з дзвінницею старовинної ще будови.

П'ятибанна церква у формі наземного хреста, оточена звідусіль липами, була викінчена 1912 року й зберігається до наших днів. Збудували її майстри – гуцули з Яворова Косівського повіту”.

(Із нарису М.Сербенюка “Саджавка над Прутом”)

Народна пісня, складена у Саджавці в період примусової колективізації (кінець 1940-их років)

Ой, Саджівко, що ти робиш?

Чого колгосп не заводиш?

Як я маю заводити -

Прийде Штефан1 – буде бити.

Буде бити, ще й казати,

Щоб колгоспи не в'язати.

Бо заберуть у нас поле,

І корови, і стодоли.

Замість грошей – трудодні,

Прийдуть до нас чорні дні.

Ще й церкви позакривають,

Нам історію сховають.

Діти будуть в комсомолі,

Але не матимуть долі.

Ой, Саджівко, що ти робиш?

Чого колгосп не заводиш?

Пісня Просвіти

Світло знання і науки

З міста в село перекинем,

Братові брат подасть руки,

Ми вже в неволі не згинем.