“Мадрід і його роль як культурно-історичного центру світового значення”
Іспанія – яскравий приклад того, як спільними зусиллями, згуртованістю дій і величезним бажанням, можна швидко, ефективно і мирно побудувати міцну демократичну країну. Зараз демократія в Іспанії на високому рівні, розвинена міжнародна співпраця, про що говорить вступ до різних міжнародних організацій. Також Іспанія зуміла зберегти мир між своїми автономними провінціями і знайти компроміс.
Ця країна знає ціну своїй свободі, а кожен громадянин її цінує.
2.2 Мадрід як центр культурної арени Європи
Мадрід гордівливо зосередив в собі роботи майстрів різних культурних шкіл, різноманітні пам’ятки архітектури різних століть, шедеври віків, які незалежно від часу захоплюють своєю неповторністю і красою. Це місто, в культурі якого переплетені різноманітні стилі. Воно зуміло увібрати в себе найкраще з поміж того, що надавали йому різні часи, різні народи, різні покоління.
Де ще, як не Мадріді можна побачити таку кількість пам’ятників, палаців, соборів, площ, музеїв. І кожен з цих елементів є неповторною і невід’ємною частиною всього міста.
Гордістю Мадріду, Іспанії і всієї Європи є, безумовно, музей Прадо, який зосередив в собі одну з найбільших колекцій живопису і скульптур. Він був заснований Ізабеллою Браганською, дружиною короля Фердинанда VII. В 1819 році музей розмістився в теперішній будівлі, як Королівський музей. В ньому виставлені полотна іспанської, італійської, нідерландської, фламандської і німецької шкіл. Існує також філіал музею, що знаходиться в Касон-дель-Буен Ретіро, за головним приміщенням на вулиці Пилипа IV. В філіалі виставлені колекції іспанського живопису і скульптури XIX століття, а також витвори англійських і французьких живописців. В ньому представленні праці шкіл примітивізму і ренесансу XV-XVI століть – Босха і Дюрера, італійської школи XV-XVII століть – Рафаеля і Тиціана, іспанської школи XVI-XVIII століть – Веласкеса і Ель Греко та багато інших робіт.
Але, аби мати повне уявлення про безцінну колекцію музею, необхідно ознайомитися не лише з цією експозицією, яка знаходиться в центральній залі “Живопис середніх віків до XVIII століття ”, а й відвідати палац Ермоса, де збереглася колекція Тіссена Борнемісса.
Музей Прадо має найбогатішу колекцію витворів мистецтва, багато з яких відносяться до великих шедеврів. В музеї зберігаються багаточисельні портрети короля Пилипа IV та членів його родини, серія портретів королівських блазнів та найвідоміші картини Гойї, такі як: “Гола Маха”, “Вдягнута Маха”, “Родина короля Карла IV”.
Нідерландська школа представлена творчістю таких живописців, як Рогір Ван дер Вейден, Босх, Мемлінг, Брейгель. З німецьких майстрів – Дюрер.
Слід зауважити, що окрім живопису в музеї є колекція старовинних монет, фарфору та коштовностей.Музей Прадо – місце найбільшої художньої колекції Іспанії. Окрім 6000 картин, тут зберігається більш як 400 класичних скульптур та багаточисельні коштовності. Найвеличніші художники Іспанії – Веласкес і Гойа були офіційними живописцями при дворі. А Карлос I і Пилип II були покровителями обдарованого італійського художника Тиціана, саме тому, більша частина його робіт знаходиться в цьому музеї. Саме покровителі великого італійця і зіграли вирішальну роль в історії цього музею. Карлос I, відомий також під ім’ям Карл V, імператор Священної Римської імперії, заклав початок планомірному колекціонуванню картин. Його спадкоємець, король Пилип II, виявився ще більшим шанувальником мистецтва. Йому музей завдячує придбанням картин фламандських майстрів. Перлиною фламандських картин є найбільша в світі колекція геніального фламандського живописця Босхі. Пилип II придбав ці шедеври для Ескоріалу, спадкового замку іспанських королів. Лише в XIX столітті картини були перенесені до музею Прадо.
Невелика, проте, дуже якісна німецька колекція Прадо не залишить байдужими найвитонченіших цінителів мистецтва. Тут зберігається чотири полотна Альбрехта Дюрера, а також один із трьох широковідомих його автопортретів, два інші знаходяться в паризькому Луврі і в Старій Пінакотеці в Мюнхені.
Окрім музею Прадо, існує величезна кількість інших, таких як, Національний музей декоративного мистецтва, музей Сераль, музей герцога Альби, Романтичний музей, музей іспанського народу, Національний музей сучасного мистецтва, Національний музей нового мистецтва, Муніципальний музей, музей Тіссена-Борнемісса та багато інших.