Типи комунікаторів
Серед професійних комунікаторів є й професійні співбесідники. Про¬фесійними співбесідниками можуть бути читачі, глядачі, слуха¬чі, які виступають у ролі аналітиків та інтерпретаторів мовлення.
Для розуміння того, на якій основі формується читацький профе¬сіо¬налізм, необхідно розібратися в механізмах сприймання й розу¬мін¬ня висловлювання.
Першим i найбiльш аксiоматичним положенням теорiї сприйман¬¬¬ня й розумiння висловлювань є закон Гумбольдта-Потебнi про об'¬єк¬тивнiсть суб'єктивiзму читацького розумiння твору. "Здається, нi¬би думка ¬¬¬в мовi переходить повнiстю або частково до того, хто слу¬хає, хоч вiд цього не зменшується розумової власностi мовця, як п¬лум'я свiчки не зменшується вiд того, що вона очевидно дiлиться ним iз сотнею iнших,- писав О.О.Потебня, цитуючи В.Гумболь¬¬¬дта.- Але як в дiйсностi полум'я свiчки не подрiб¬нюється, тому що в кожнiй iз палаючих свiчок загораються свої гази, так i м¬ва тiльки збуджує розумову дiяльнiсть того, хто розумiє, який, розу¬мiючи, думає своєю власною думкою. "Люди,- говорить Гу쬬¬больдт,- розумiють один одного не таким чином, що справдi п嬬¬редають один одному знаки предметiв... i не через те, що взаєм¬¬¬но змушують себе створювати одне й те ж поняття, а через те, що зачiпають один в одному ту ж ланку ланцюга чуттєвих уявлень i понять, торкаються до тiєї ж клавiшi свого духовного iнструмен¬¬¬та, через що в кожному виникають вiдповiднi, але не тi ж понят¬¬¬тя". I далi: "Розумiння iншого вiдбудеться вiд розумiння самого себе".У цьому визначеннi процесу розумiння криється об'єктивний факт суб'єктивiзму людського розумiння, оскiльки кожен думає своєю власною думкою. Таким чином, процес розумiння не є паси⬬¬ним вiдтворенням почутого, "це акт конструювання бiльшою мiрою, нiж рецепцiї". Було б неправильним думати про того, кому повiдомлення адресованi, як про пасивно сприймаючий суб'єкт. Мовний вплив стає можливим лише при певнiй творчiй дiяльностi адресата.
Суб'єктивiзм розумiння має пiд собою й психофiзiологiчну основу, оскiльки сприймання як психофiзiологiчний процес зал嬬¬жить насамперед вiд особливостей сенсорної системи, тобто сис¬¬¬теми, яка сприймає.
Таким чином, усвiдо쬬¬лення основних правил, принципiв читаць¬кого сприймання й р¬зумiння дозволяє керувати процесом читаць¬кого р¬зумiння. Цi завдання випливають iз основних положень про роль журналiстських матерiалiв у суспiльствi. "У нашому випадку (пiд час читання, слухання),- пише М.Д.Феллер,- кiнцевий результат процесу, або його продукт,- це змiни в свiдомостi читача; доцiльна дiяльнiсть адресата - сприймання повiдомлення, що в謬¬магає доцiльної волi, яка виражається в увазi, котра тим бiльше необхiдна, коли повiдомлення меншою мiрою захоплює своїм змiстом i способом сприймання..."
Є.I.Пронiн, професор факультету журналістики Московського університету, пiдходить до важливостi процесу розумiння з iншого боку. "Є необхiднiсть пiдкреслити, що iдея журналiстсь¬¬¬кого твору - iдея робоча. Вона безпосередньо зiставляється з майбутньою практичною дiяльнiстю читача, прагне бути (точнiше, стати) про¬грамою цiєї дiяльностi. В тому й полягає ефективнiсть журна¬лiст¬ського впливу на аудиторiю, що робочi iдеї жу𬬬налiстських текстiв стають переконливими планами поведiнки i дiловими програмами людей, колективiв, органiзацiй i iнст謬¬тутiв".
Безкiнечна рiзноманiтнiсть масових реакцiй на журналiстську публiкацiю з допустимим спрощенням може бути зведена до трьох ¬¬¬типiв.
По-перше, реакцiї виконання - тобто дiї iнститутiв, заꬬ¬ладiв, установ, груп i окремих осiб, якi безпосередньо беруть участь у подiях.
По-друге, реакцiї втягнення - тобто дiї необмеженої кiль¬¬¬костi людей, якi не є безпосереднiми учасниками подiй, але с󬬬дять про них iз точки зору своїх iнтересiв i свого розумiння iнтересiв, культурних традицiй i моральних основ суспiльства. Кожна окремо взята реакцiя другого типу не має суттєвого знବ¬чення. Але вона здатна викликати резонанс у суспiльнiй думцi. Тому в потенцiї iнтегрована енергiя реакцiй втягування величе第¬на.
По-третє, реакцiї соцiальної гарантiї - тобто дiї керiвних iнстан¬цiй, iнститутiв, органiзованих соцiальних груп або упо⬬¬новажених осiб. Реакцiї третього типу не обов'язково стають дiями. Часто буває достатньо i їх потенцiйної сили.
Виходячи з цих журналiстських функцiй, якi мають виконувати твори, автор й має пiдпорядковувати всю типологiчну структуру твору цим функцiям, стежачи за адекватною реакцiєю адресата на цi функцiї.
Сприймання твору є керований автором процес продукування твору адресатом. Цей процес включає сенсорнi процеси (вiдчут¬¬¬тя), перцепцiю (пiзнавання), рецепцiю (розумiння). Сенсорнi процеси - це фiзiологiчнi процеси отримання iнформацiї з на⬬¬колишнього середовища, якi залежать вiд стану органiзму й сен¬¬¬сорної системи. У контекстi масової комунiкацiї цi процеси мବ¬ють важливе значення, оскiльки вони залежать як вiд органiзацiї комунi¬катив¬ного процесу, так i вiд стану аудиторiї, що сприймає повiдомлення. Перцепцiя у сферi комунiкацiї - процес, що тiсно пов'язаний iз розумiнням i бiльшою мiрою залежить вiд пам'ятi, перцептивного досвiду аудиторiї, її уваги. Це умiння реципiєнта зосередитися, взяти ту iнформацiю, яка йому потрiбна (селекцiя iнформацiї). Ро¬зу¬мiння - певним чином органiзований процес включення сприй¬нятого факту чи фактiв у поняттєву систему адр嬬¬сата. Необхiдно зауважити, що сприймання серед дорослих стан¬вить близько 61% комунiкативної активностi. Разом iз тим цей процес відбувається дуже складно й неоднозначно. "По сутi будь-яка взаємодiя - це здатнiсть розумiти, що iншi кажуть... багато людей є поганими слухачами через погану силу концентрування уваги, егоцентризм або погану слухову пам'ять". Крiм цих психофiзiологiчних причин поганого розумiння можна видiлити принаймнi двi групи причин, пов'язанi з процесом сприймання i безпосередньо з процесом розумiння.