Типи комунікаторів

Отже, питання про професійного комунікатора пов'язане з аналі¬зом тієї психологічної основи, на якій і формується його профе¬сіо¬налізм.

До професійних комунікаторів належать професійні мовці та про¬фесійні співбесідники (аналітики мовлення).

Професійні мовці формуються на основі усвідомлення процесів породження висловлювання, механізмів виникнення повідомлення, усвідомлення тих факторів (чинників), які впливають на мовця під час виникнення повідомлення.

У теорії мовної діяльності виділяють такі фактори, які впливають на механізм породження висловлювання: мотив, мета, смисл, ситу¬ація.Мотив. Мотив - це опредмечена потреба людини. Якщо у лю¬ди¬ни є потреба зробити добро, то ця потреба має бути виражена у конкретних формах бажання і конкретних предметах людської ді¬яль¬ності, які можуть нести добро. Мотив, таким чином, виступає сти¬мулом, поштовхом діяльності людини. Він визначає зону адек¬ватних для задоволення потреби цілей, а також зону адекватних йо¬му дій. Так, зробити добро, наприклад, у формі матеріальної допо¬моги передбачає ряд фізичних та інтелектуальних дій, що здійсню¬ються, зокрема, у мовній формі, тобто мовлення. Мовлення при цьому є підсистемою дій, які включаються в загальну систему дій, ви¬к¬ликаних мотивом. Мовлення, на думку О. О. Леонтьєва, осново¬положника радянської психолінгвістики, не є самоціллю. Воно по суті не є діяльністю, а є системою дій, які підпорядковані, як і інші, немовні дії, потребам людини та мотивові. Мовлення - це засіб, знаряддя досягнення певних цілей.

Те, які саме дії будуть виконані під упливом мотиву, залежить від інших факторів, зокрема ситуації.

Ситуація. Варто говорити про соціальну ситуацію та її варіанти, наприклад комунікативну ситуацію.

Соціальна ситуація має свої параметри: соціальний час, соціаль¬ний простір, соціальні ролі.

Залежність будь-якої дії, і зокрема мовної, від соціального часу очевидна. У народній свідомості відбита ця залежність через мож¬ли¬вість/неможливість вибору тієї чи іншої теми, наприклад, від пе¬рі¬оду дня чи ночі або іншого часового періоду. Так, перед сном не можна згадувати чорта; коли квочка висиджує курчат, не можна у дворі говорити про смерть і т. п. Якщо ж необхідність сказати є, то вдаються до евфемізмів.

Соціальний простір також впливає на виконання, зокрема, мов¬них дій. У нас - за кордоном, тут - там, у місті - у селі і т. д. - ось та просторова парадигма, від якої залежить тема, розробки теми і т. п.

Соціальні ролі - це люди, які мають певний соціальний статус, певний вік, певний рівень розвитку, певну психологію, певний спихофізіологічний стан у момент породження висловлювання або його сприймання. Мовець враховує всі ці параметри соціальних ролей, перебуваючи в той же час сам соціальною роллю. І від його параметрів залежить його ж мовлення.

Під упливом мотиву й соціальної ситуації формуються цілі дій, або завдання (мета дана у конкретних умовах називається завдан¬ням).

У комунікативній ситуації формуються комунікативні цілі (кому¬ні¬кативні завдання), які мають бути досягнутими мовцем для задо¬во¬лення потреби.

Ціль - це прогнозований, уявний результат дії, який має бути до¬сяг¬нуто і який зберігається в пам'яті до тих пір, поки реальний ре¬зультат дії не збіжиться з уявним, тобто поки мети не буде досяг¬ну¬то. Кожна мета має свій предметний зміст. Предметним змістом комунікативної мети завжди є певна фізична, емоційно-вольова або розумова реакція співбесідника.

У системі означених факторів відбувається процес породження в謬слов¬лювання. Таким чином, своїми мовними діями мовець ніби від¬повідає на запитання: що, де, коли, з ким, для чого, під упливом чо¬го. Аналізуючи мовлення людини, важливо збагнути смисл сказа¬ного чи написаного, тобто з'ясувати причину, стимул, мотив мов¬лення. Смисл мовлення (комунікативний смисл) - це відношення комунікативної мети до мотиву діяльності.