Страхування ЗЕО

Пропорційна форма - перестрахування історично перша фор¬ма та до кінця XIX ст. єдина загальна форма перерозподілу ри¬зиків. Сторони частково приймають участь у розподілі відповідальності. Інтереси цедента й перестраховика в цілому співпадають. Застосовується при обов'язковому страхуванні відповідальності, при автокаско. Здійснюється за наступними ви¬дами договорів перестрахування:

квотний - коли цедент зобов'язується передати пере-страховику частку у всіх ризиках даного виду, а пере-страховик зобов'язується їх прийняти;

ексцедептаї суми - використовується, коли застрахо¬вані ризики різні за страховими сумами; цедент несе відповідальність за всіма ризиками у розмірі страхо¬вої суми , яка менша чи рівна власному утриманню, а перестраховик - за всіма ризиками, де страхова сума перевищує розмір власного утримання;

квотно-ексцендентний - змішаного типу, використо¬вується дуже рідко, поєднує риси двох попередньо за¬значених договорів.

Непропорційне перестрахування широко стало застосовува¬тись після Другої світової війни. Інтереси сторін можуть прийма¬ти суперечливий характер. Найчастіше використовується в дого¬ворах страхування цивільної відповідальності власників транс¬портних засобів за збиток, спричинений третім особам в резуль¬таті ДТП. Ця форма страхування застосовується також й там, де немає верхньої межі відповідальності страховика. Здійснюється за наступними видами договорів:

ексцедента збитку - застосовується тоді, коли страхо¬вик намагається не вирівняти окремі ризиків даного виду страхування, а спрямовує свою діяльність безпо¬середньо на забезпечення фінансової рівноваги стра¬хових операцій;

ексцедента збитковості - перестрахування стосується всього страхового портфелю, має на меті захистити фінансові інтереси страховика перед наслідками над¬то великої збитковості.

Обслуговування договорів непропорційного перестраху¬вання досить просте, не вимагає особливих витрат.

В залежності від ролі, яку відіграє цедент і перестраховик в укладеному між ними договорі, перестрахування поділяється на:

активне - означає передачу ризику;

пасивне - означає приймання ризику.

Отже, перестрахування - це вторинний розподіл ризику, що відбувається у певній формі та за відповідними методами.

3. Методи перестрахування

Для досягнення поставленої мети страхова компанія використовує певні форми і методи перестрахувального захисту. В процесі розвитку перестрахувальних операцій сформувалися види перестрахувальних дого¬ворів. За методами виділяють перестрахування пропорційне і непропорцій¬не.Пропорційне перестрахування будується на основі розподілу відпові¬дальності (пропорційно розподіляються між сторонами відповідальність, премії і страхові відшкодування), а непропорційне - на основі очікуваних збитків. В останньому випадку участь перестраховиків у збитку актуальна лише після того, як цедент проведе виплату заздалегідь обумовленої пев¬ної частки (пріоритет).

Пропорційні договори передбачають, що відповідальність за ризиком, яка підлягає передачі в перестрахування, розподіляється між страховиком і перестраховиком пропорційно, що передбачає пропорційну участь пере-страховика і цедента у всіх оригінальних ризиках, преміях і збитках. Роз¬різняють такі види пропорційного перестрахування: квотні, ексцедентні і квотно-ексцедентні. За умовами договору квотного перестрахування компанія передає в перестрахування в узгодженій з перестраховиком частці всі без винятку прийняті на страхування ризики з певного виду страхування чи групі су¬міжних страхувань. Частка участі в перестрахуванні виражається у відсот¬ку від страхової суми, але можливе й обумовлення конкретною величи¬ною (квотою). Крім того, в договорах цього виду для різних класів ризи¬ку за бажанням перестраховика встановлюються верхні межі (ліміти) відповідальності перестраховика. Перестраховик отримує відповідну ча¬стку премії і в такій же частці бере участь у відшкодуванні шкоди, завда¬ної в результаті настання страхового випадку, незалежно від розмірів цьо¬го збитку.