Страхування ЗЕО

витрати компанії на ведення справи у зв'язку з переда¬чею ризиків.

В самому процесі перестрахування закладене певне про¬тиріччя. З одного боку, перестраховик, фінансове підтримуючи страхову компанію, сприяє збалансуванню її страхового портфе¬лю, розширенню її страхової діяльності, з іншого, перестрахуван¬ня пов'язане з передачею доволі значної частини страхової премії, а значить є можливість погіршення підсумкових показ¬ників діяльності страхової компанії.Виходячи із зазначеного, правильне визначення розміру пе¬рестрахування має важливе значення для кожної страхової ком¬панії. У зв'язку з цим, визначальним є власне утримання цедента, яке представляє собою економічно обґрунтований рівень суми, в межах якої страхова компанія утримує на своїй відповідальності певну частку ризиків, які страхує, та передаючи в перестрахуван¬ня суми, що перевищують даний рівень. Існує багато теорій та практичних рекомендацій по встановленню лімітів власного ут¬римання. Проте вони не враховують специфіки кожної окремої страхової компанії. В рішенні зазначеної проблеми важливим с врахування багатьох факторів (середньої збитковості за ризикам, що страхуються, обсяг премії, середня доходність чи прибут¬ковість операцій по відповідному виду страхування, територіаль¬ний розподіл застрахованих об'єктів, величина витрат на веден¬ня страхової справи) та професійний рівень андерайтерів.

Передавання ризиків у перестрахування здійснюється постійно або одноразово.

За методом передавання ризиків у перестрахування перестрахувальні операції поділяються на три види:

факультативні;

облігаторні (договірні);

факультативно-облігаторні.

Факультативні перестрахувальні операції характеризують¬ся певною свободою сторін договору перестрахування, існує можливість регулювання страховиком розміру власного утримання. Попередньо умовою для укладання договору факульта¬тивного перестрахування с сліп, який містить певну інформацію про наміри сторін перестрахувальних відносин.

Облігаторне страхування передбачає обов'язкову передачу в перестрахування раніше узгодженої частини ризику за всіма по¬криттями, визначаються межі відповідальності, перестрахувальна комісія, обмеження щодо покриття. Зазначений метод прове¬дення перестрахування має свої переваги:

досягнення рівномірності розподілу ризиків;

автоматичність прийняття ризиків;

розвиток довгострокових взаємовідносин між сторо¬нами;

збільшення обсягів страхових операцій;

гарантії підтримки перестраховика.

Факультативно-облігаторне перестрахування поєднує риси факультативного та облігаторного, використовується в особли¬во великих, небезпечних ризиках, з можливістю кумуляції збитків та можливими катастрофічними наслідками.

Перерозподіл ризику у перестрахувальник операціях відбу¬вається за двома формами:

пропорційною;

непропорційною.