Страхування ЗЕО
* Урядовий перестрахувальний пул.
У деяких країнах з метою запобігання передання ризиків іноземним закордонним перестраховикам урядами створюються центральні перестрахувальні компанії або пули, у які всі страхові компанії, що здійснюють страхування в державі, повинні передавати до перестрахування всі ризики або їх частину.
* Андеррайтерські пули.
Невеликі компанії, що мають бажання вийти на новий ринок чи почати проводити новий вид страхування, але не мають достатнього досвіду чи необхідної місткості. У такому разі вони можуть об'єднуватись, утворюючи пули з компаніями, що мають більший досвід, об'єднуючи андеррайтерські можливості для прийняття на страхування конкурентоспроможних часток.
Україна також іде шляхом створення страхових і перестраховувальних пулів. Нині вже існують ядерний пул, перестраховувальний «АВТО-КАСКО ПУЛ», до яких увійшли найвідоміші українські страховики, що спеціалізуються у відповідних галузях.
2. Суть перестрахування. Суб'єкти перестрахування
Прийнято вважати, що перший договір перестрахування бу¬ло укладено в Генуї в 1370 році. Предметом договору були това¬ри, які перевозились на морському судні з Генуї до Брюгге. Під дію договору підпала частина цього рейсу: від Каделеса до Брюгге.
Систематичне використання перестрахування почалося з кінця XVI століття, коли страховики - купці розподіляли між со¬бою ризики в певних частках. Проте початок формування сучас¬ного ринку перестрахування відносять до середини XIX століття, коли процес економічного розвитку і зростання промисловості сприяли появі більш великих та складних ризиків, реалізація яких могла призвести до катастрофічних наслідків. З'являються спеціалізовані перестрахувальні компанії в Німеччині, Росії.
В Україні перші такі компанії з'явились на початку XX століття (1910-1915 рр.) - земські страхові компанії - перестра¬хування вогневих ризиків.
Можна сказати, що перестрахування з'явилося як спосіб підтримки страховиків при збільшенні обсягів і використанні но¬вих форм страхування. Необхідність такої підтримки полягає в тому, що індивідуальні можливості страховика по страхуванню, а також гарантії повної та своєчасної виплати за великим оди¬ночним ризиком досить обмежені.
Система перестрахування, як і система прямого страхування, побудована на розподілі ризику між декількома учасниками. Це дозволяє прямому страховику, з одного боку, цілком виконати прийняті на себе страхові зобов'язання перед страхувальником, а з іншого, полегшити навантаження за виплатою у будь-якому стра¬ховому випадку, зберігаючи при цьому свою фінансову надійність.
Найбільш часто застосовується визначення перестрахуван¬ня, яке наведене у Німецькому Торговому Статуті: „Перестраху¬вання - це страхування ризику, взятого на себе страховиком".
У перестрахуванні застосовується своя термінологія та відповідні умови страхування. Так, страховик, який перестрахо¬вує прийняті на себе ризики, стає перестрахувальником, тобто цедентом. Хоча при цьому перед своїм клієнтом залишається відповідальним у повному обсязі. Процес передачі ризику або його частини називається цедуванням ризику або цесією. Процес подальшої передачі даного ризику наступному перестраховику називається ретроцесією, сторону, яка приймає такий ризик -ретроцесіонарієм.
При здійсненні перестрахування кожна страхова компанія виходить, з того, що даний процес повинен бути економічно .ефективним при досягненні поставленої цілі, а також повинен Враховувати вартість перестрахування.
Вартість-- перестрахування включає:
частину страхової премії, що передасться перестраховику;