Ринок страхування: тенденції та проблеми

Максимальна сума за певним об'єктом страху¬вання, що може утримувати 90% українських страховиків, не перевищує 10 млн гривень.

Показники діяльності страховиків свідчать про динамічність ринку страхових послуг в Україні. Упродовж 2003–2004 рр. обсяги валових страхо¬вих платежів щорічно збільшувались удвічі. Щоправда, за попередніми результатами 2005 р., обсяг валових страхових премій із усіх видів страхування відносно 2004 р. суттєво зменшився.Незважаючи на збільшення загальної чисельності страховиків, кількість активно працюючих компа¬ній залишається практично незмінною. За оцінками експертів ринку та даними Ліги страхових організа¬цій, — не більше 50 страхових компаній.

Станом на 01.01.05 р. першим 50-ти страховим компаніям належало 87% активів, 88% зібраних страхових премій, 78% статутного капіталу.

Частка валових премій зі страхування життя, на¬лежна першим трьом страховикам, становить 50,1% (у січні — вересні 2004 р. цей показник стано¬вив 56,9%). Першим десяти страховикам життя на¬лежить 91,1% зібраних премій. Загалом на ринку страхування життя індекс Герфіндаля — Гіршмана (HHI) становив 1 199,8 (1 383,2 за аналогічний пе¬ріод 2004 р.), що означає помірну монополізацію.

Частка валових премій із ризикових видів стра¬хування, належна першим трьом страховикам, ста¬новить 13,3% (у січні — вересні 2004 р. цей показ¬ник дорівнював 27,1%). Першим 50-ти страхови¬кам належить 78,0% зібраних премій. Загалом на ринку ризикових видів страхування спостерігаєть¬ся значний рівень конкуренції — індекс HHI досяг 184,7 (410,8 — за аналогічний період 2004 р.)

Тобто 10% компаній контролюють третину рин¬ку, а перші п'ять — його шосту частину. Причиною такої надмірної концентрації є той факт, що у складі платежів більшості компаній першої десят¬ки переважають надходження від операцій із пе¬рестрахування. Тобто вони по суті є перестрахови¬ками, ретроцесорами ризиків, які збирають на ринку 200–250 інших страхових компаній.

Незважаючи на бурхливі темпи розвитку стра¬хового ринку України, порівняння з розвиненими країнами світу дає змогу визначити стан розвитку страхового ринку як нерозвинений (такий, що пе¬ребуває на початковій стадії). Підтвердженням цього висновку є порівняльні дані розвитку стра¬хових ринків у країнах Центральної та Східної Європи. У 1999 р. рівень страхової премії у ВВП України в 2,31 раза був менший, ніж у Росії (2,13%), в 3,18 раза — ніж у Польщі (2,93%), в 3,7 раза — ніж у Чехії (3,4%), в чотири рази ниж¬чим — ніж у Словенії (3,69%). Незважаючи на над¬звичайно високі темпи зростання у 2000–2005 рр., Україна не наздогнала згадані країни за рівнем розвитку страхових відносин, не беручи до уваги розвинені країни світу, де частка страхової премії у складі ВВП становить 8–12% (ще 1997 р. рівень цього показника в США досяг 8,5%, в Японії — 12,8%).

Такий самий висновок щодо порівняння обсягу страхової премії на душу населення. Так, якщо в Україні 2004 р. цей показник досяг 53,4 дол. США, що є найвищим рівнем за період дослідження, то це більш як у 29 разів менше, ніж в Європейсько¬му Союзі (1551 дол.), у 96 разів менше, порівняно з Японією.

Оцінюючи стан розвитку страхового ринку, слід пам'ятати, що страхування можна вважати видом бізнесу, що як ніякий інший є індикатором «ринковості» та «лібералізму» економіки. Високий розвиток страхування є характерним для соціумів та економік із великою часткою індивідуалізму та свободи як в особистому житті, так і в підприєм¬ницькій діяльності (приклад Японії це підтвер¬джує). У неринкових та неліберальних суспільних системах страхування як бізнес практично не іс¬нує. Оскільки Україна нещодавно стала на шлях ринкових перетворень, слабкість вітчизняних страхових компаній та страхового ринку загалом невипадкова.

Страховому ринку України властива ще одна тенденція: створення кептивних страхових компа¬ній при окремих галузях, відомствах, підприємс¬твах, холдингах та промислово-фінансових групах. Кептивні страхові компанії по суті надають низку економічних переваг своїм власникам, а саме:

• економія на витратах на страховий захист, ви¬користання тарифів, нижчих за ринкові, включен¬ня прибутку кептивного страховика в загальний прибуток групи;

• збільшення розміру власного утримання під¬приємства через визначення франшизи для дріб¬них і середніх збитків, які можуть бути покриті материнською компанією;