Ринок страхування: тенденції та проблеми

Розвиток і розширення спе¬ктра фінансових послуг спри¬чиняє зростання попиту спо¬живачів таких послуг і сприяє продовженню існування тен¬денції до збільшення кількості установ, що мають визначене законодавством право їх нада¬вати. Так, станом на 01.04.06 р. (рис. 1) до Державного реєстру фінансових установ внесено ін¬формацію про 1648 фінансових установ (станом на 01.01.06 р. було зареєстровано 1612 фі¬нансових установ). Розвиток ринку фінансових послуг у 2005 р. тривав у макроекономічному середовищі, загальний стан якого характеризується такими показ¬никами. Темп приросту реального ВВП у 2005 р. порівняно з 2004 становив 2,4%

Номі¬нальний ВВП досяг 424,7 млрд грн, що в розра¬хунку на одиницю населення дорівнює 7707,2 грн, тобто на 1434 грн більше, ніж у 2004 році. Темп приросту номінального ВВП у 2005 р. порівняно з 2004 становив 22%.

Номінальні доходи населення в 2005 р. збіль¬шились на 38,4%. Причому номінальні наявні до¬ходи, які можуть бути використані населенням на придбання товарів та послуг, збільшились на 36,4%, а реальні наявні, визначені з урахуванням цінового фактора, — на 20,1%. Витрати населення збільшились на 33,8%, приріст заощаджень — на 6,0%, або на 32 956 млн гривень. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) за 2005 р. становив 110,3% (у 2004 р. — 112,3%).

Страховий ринок нині є найрозви¬ненішим сектором ринку небанківських фінансових послуг України, який акумулює майже 83,2% загаль¬ного обсягу активів цього сектора

На сучасному етапі стан страхово¬го ринку України характеризується номінальним зростанням показників діяльності, але більш глибокий ана¬ліз свідчить про недостатньо вагому роль страхування у функціонуванні фінансової системи, нерозвиненість механізму перерозподілу ВВП через страхові компанії.

На фоні розвитку світового страхо¬вого ринку ринок страхування в Україні має незначну питому вагу покриття ризиків. За даними Ліги страхових організацій Європи, на нього припадає лише 0,05% загального обсягу стра¬хових послуг, які надаються на нашому континенті. Загалом рівень розвитку вітчизняного страхового ринку охоплює не більше 10% ризиків, що є в Укра¬їні, водночас у розвинених державах цей показник сягає 90–95%.

Станом на 1 січня 2006 р. до Державного реєс¬тру фінансових установ було внесено 398 страхо¬вих компаній, із них 50 страхових компаній здій¬снювали страхування життя, 348 страхових ком¬паній займались видами страхування, іншими, ніж страхування життя.

На кінець І кварталу 2006 р. в Державному реєс¬трі фінансових установ містилась інформація про 405 страховиків, з яких 55 страхових компаній от¬римали ліцензії на страхування життя.

Проведений аналіз динаміки чисельності стра¬хових компаній України засвідчив, що залежно від чисельності страховиків та динаміки її зміни мож¬на виокремити три етапи розбудови страхового ринку. 1-й етап — до 1995 р. — характеризується виникненням надзвичайно великої кількості стра¬хових підприємств із незначним розміром статут¬ного капіталу (законодавчих вимог до його міні¬мального розміру та складу не існувало), які в умовах недосконалого страхового законодавства та загальноекономічної кризи переважно орієнту¬вали свою діяльність на кон'юнктурні та неризиковані види страхування (накопичувальні та зар¬платні схеми). Прийняття Закону України «Про страхування», суттєве зростання державних ви¬мог щодо діяльності страхових організацій і пере¬дусім щодо розмірів статутних фондів та їх фінан¬сової надійності зумовило впродовж 2-го етапу — 1996–1999 рр. — певне зменшення учасників страхового ринку. Порівняно з 1995 р. кількість страхових компа¬ній 1999 р. зменшилася майже втричі. 3-й етап розбудови страхового ринку розпочався у 2000 році. Він характеризуєть¬ся постійним збільшенням чи¬сельності страхових компаній (у 2004 р. порівняно з 2001 р. їх чисельність збільшилася май¬же на 59 одиниць або на 18%), закриттям або продажем окре¬мих страховиків новим власни¬кам.

Збільшення кількості страхо¬виків має бути об'єктивно зу¬мовлене вимогами ринку і під¬тримане їх високою фінансо¬вою надійністю та значним за¬пасом платоспроможності. Водночас дані статис¬тики свідчать про те, що більша частина діючих нині страхових компаній має незначний для мож¬ливості покриття великих ризиків власний капі¬тал (табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл страховиків за обсягами ризиків, які вони мо¬жуть тримати на власному утриманні станом на 1 січня 2005 року