Договір страхування

ПЛАН

Вступ.

1.Соціально-економічна суть страхування та його правове регулювання.

2.Природа договору страхування та його місце в системі цивільно-правових договорів.

3.Страхове зобов'язання. Основні страхові поняття.

4.Зобов'язання з добровільного страхування.

5.Зобов'язання з обов'язкового страхування.

Висновки.

Нормативно-правові акти та використана література.

Вступ.

Економічно розвинуте суспільство не може снувати без страхування, яке є невід'ємною частиною суспільних відносин, гарантом благополуччя і стабільного розвитку. Можна із впевненістю припустити, що однією із умов формування людського суспільства була потреба в забезпеченні безпеки, заснованої на інстинкті самозбереження. Відносини, що виникають між особами, зацікавленими у страхуванні свого життя, майна, відповідальності та інших майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України (страхувальниками), з однієї сторони, та особами, які здійснюють страхування (страховиками), з іншої, опосередковуються договором страхування. Таким чином, цей договір є правовим засобом, який опосередковує процес надання страхової послуги страховиком страхувальникові.

Розвиток суспільства та конкуренція на ринку страхування призвели до створення якісно нових страхових продуктів, що, в свою чергу, спричинило на практиці розробку нових договорів страхування та необхідність їх врегулювання на законодавчому рівні.

Метою даної роботи є дослідження правової природи договору страхування, його місця в системі цивільно-правових договорів. Для її реалізації необхідно висвітлити наступні питання: 1) соціально-економічну суть страхування та його правове регулювання; 2) зміст страхового зобов'язання; 3) основні страхові поняття; 4) зобов'язання з добровільного та обов'язкового страхування.

1. Соціально-економічна суть страхування та його правове регулювання.

У житті кожної людини та діяльності організацій можуть настати моменти, коли внаслідок дії стихійних сил природи чи допущеної ким-небудь помилки або нещасного випадку завдається шкода майну, ушкоджується здоров'я або настає навіть смерть громадянина. Досить назвати такі трагічні події наприкінці 20 ст. як Чорнобильська катастрофа, землетрус у Вірменії, загибель теплохода "Адмі¬рал Нахімов", внаслідок яких загинули тисячі людей. На компенсацію або змен¬шення шкідливих наслідків цих подій спрямовані норми різних галузей права, в тому числі цивільно-правові норми інституту страхування. Соціально-економічна суть страхування полягає в тому, що за рахунок внесків, здійснюваних юридич¬ними особами та громадянами, створюються страхові фонди, що використову¬ються для компенсації шкоди особам, які постраждали внаслідок стихійних лих. нещасних випадків або інших передбачених у законі подій.

У ст. 1 Закону України "Про страхування" від 7 березня 1996 р. поняття страхування визначено як вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати ними страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), та доходів від розмі¬щення коштів цих фондів.

Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать за¬конодавству України. Залежно від об'єктів страхування поділяється на: особис¬те — страхування майнових інтересів, пов'язаних із життям, здоров'ям, праце¬здатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованої особи; майнове — страхування майнових інтересів, пов'язаних з володінням, користу-ваннЛм і розпорядженням майном; страхування відповідальності — пов'язане з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або майну гро¬мадянина, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.