Організація роботи по складанню договірних відносин при страхуванні фінансово-кредитних ризиків

Наступний ряд характерних рис, якими повинні наділятися страхові відносини цього виду.

1. Повинна існувати різниця у часі між виплатами кредитодавця і його боржника, тобто в основі страхової операції повинна лежати типова кредитна операція

2. Сторонами страхової угоди є кредитодавець і страховик.

3. Кредитодавець завжди бере певну участь у кредитному ризику

4. Страхування не повинно охоплювати ризику, який може виникнути після закінчення терміну розрахунків.

5. Ризики, охоплені страхуванням, мусять бути зазначені у страховій угоді.

6.Страхуванням може бути охоплений весь господарський оборот або лише його окремі операції.

7. Оцінка ризику оцінюється у розрізі кожної окремої операції.

8.Масовість операції спирається не на кількість страхувальників, а на кількість укладених угод.

9.Страховик контролює поведінку кредитного ризику протягом усього кредитного періоду.

10. Страховий період не може бути меншим від тривалості кредитної угоди.

11. Страхування кредитів проводиться здебільшого централізовано або через спеціалізовані брокерські фірми.

Таким чином, характерною рисою страхування фінансових (кредитних) ризиків є те, що воно відбувається як неодноразова дія, а як наскрізний процес: аналіз ризику здійснюється не тільки у попередньому режимі, а й після укладення страхової угоди. Страховик, по суті, виступає у ролі менеджера ризиками свого клієнта, його фінансовим консультантом. Сектор делькредерного страхування у багатьох країнах є провідним в галузі страхування кредитів. Значно простішим, а тому привабливішими стали відносини по страхуванню відповідальності позичальників та непогашення ними кредитів, оскільки страховий поліс розглядався як своєрідний вид гарантійного листа страхової організації, виданий банку по фінансових зобов’язаннях його клієнтів, які здебільшого не володіли ніяким майном.

3. Особливості страхування банківських кредитів.

Цікавим страховим продуктом є страхування кредитів, яке на сьогодні є досить популярним в Україні. Значний поштовх для розвитку цього напрямку дав банківський сектор, який високими темпами нарощує обсяги надання кредитів, і відповідно збільшує кількість об’єктів для страхування.

Надаючи кредити, банки шукають надійної форми їх забезпечення . Згідно зі ст. 1 Закону України „Про заставу” одним з популярних способів забезпечення кредитних зобов’язань є застава. Вона може бути у двох речових формах:

1. іпотеки (нерухоме майно);

2. заклад (рухоме майно).Є очевидним, що речі , визначені або передані в заставу можуть бути знищені або пошкоджені тобто потребують страхового захисту. Закон „Про заставу” у ст.10 передбачає обов’язок заставодавця страхувати нерухомі речі (іпотеку) передані в заставу , за власний рахунок на користь заставоутримувача. При заставі рухомих речей , переданих у заклад, такий обов’язок покладається на заставоутримувача. Він повинен страхувати предмет закладу в обсязі його вартості та в інтересах заставодавця. Отже, предметом застави може бути різне майно , яке генерує різні за обсягом ризики його пошкодження чи знищення.

Виходячи з різноманітності ризиків, страховики пропонують страховий захист заставленого майна різних стандартів. Найпоширенішими на страховому ринку є :