Організація роботи по складанню договірних відносин при страхуванні фінансово-кредитних ризиків

ПЛАН

Вступ

1. Необхідність, значення та економічний зміст страхування кредитів

2. Характеристика основних організаційних форм страхування кредитів

3. Особливості страхування банківських кредитів

4. Сутність та економічний зміст страхування фінансових ризиків

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Недостатній розвиток страхування фінансових ризиків в Україні, як вже зазначалося, зумовлений багатьма проблемами, які можна розділити на дві великі групи. До першої слід віднести фактори, що зумовлені нерозвиненістю українського страхового ринку в цілому, до другої – неготовність страховиків надати належний страховий захист від фінансових втрат.

Першочерговим завданням для врегулювання відносин в цій сфері є визначення конкретних меж поняття фінансового ризику як в страховому законодавстві так і науковій термінології. На думку фахівців, відсутність чіткої регламентації страхування фінансових ризиків робить його ідеальним інструментом для організації різного роду фінансових схем. Як наслідок страхування втрачає свій економічний сенс.

Тому, доцільно в Законі України „Про внесення змін до Закону України „Про страхування”, що був прийнятий 4 жовтня 2001 р., змінити перелік видів страхування, в основі яких лежать групи відповідних ризиків.

1. Необхідність, значення

та економічний зміст страхування кредитів

У теперішньому варіанті Закону фінансові ризики розміщені у кількох самостійних видах страхування: страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту) (№16); страхування інвестицій (№17); страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій (№20). Найбільш суперечливою є група ризиків, розміщена за номером 18 цього переліку „Страхування фінансових ризиків”. Складається враження, що лише ризики, які входять до цієї групи носять фінансовий характер. Таким чином, фінансові ризики у сучасній сфері практичного обслуговування на українському страховому ринку безпідставно виявилися „розмазаними” по окремих групах, які тепер охоплюються окремими видами страхування. Звертаючись до зарубіжної практики, раціональне групування даного виду ризиків запропонували болгарські законотворці, які в Законі про страхування виокремили лише три консолідованих види страхування фінансового типу: страхування кредитів, страхування гарантій, страхування різних фінансових втрат. Подібне „ущільнення” фінансових ризиків до двох груп ( страхування кредитів та страхування фінансових ризиків) передбачене Проектом доповнення до Закону про страхування Російської Федерації.

Відсутність чіткої регламентації страхування фінансових ризиків багато в чому сприяє довільному встановленню сум і тарифів, так як єдиної методики розрахунку для цього виду немає.

У розвинутих країнах визначення розмірів страхових тарифів та відповідних платежів проводиться кваліфікованими фахівцями індивідуально, з урахуванням особливостей виробництва і ступеню можливого ризику страхувальника. Оскільки в Україні відчутній дефіцит таких спеціалістів, то страховикам потрібно об’єднатися з метою підготовки такої категорії професіоналів або ж покласти на державний орган з нагляду за страховою діяльністю функцію розробника тарифів для окремих видів страхування. Однак, другий варіант обмежить самостійність операторів страхового ринку в проведенні своєї тарифної політики в сфері добровільного страхування.