Організація роботи по складанню договірних відносин при страхуванні фінансово-кредитних ризиків

Для спрощення такої ситуації необхідно ввести єдину методику розрахунку страхових тарифів для всіх українських страховиків. Оскільки, різні страховики по тому самому виду страхової операції можуть враховувати окремі ризики, то необхідно запровадити обов’язковий резервний фонд по страхуванню фінансових ризиків, як найбільш ризикованого виду.

В Україні створення такого резерву дозволяє новелізований у 2001 році Закон про страхування. Однак, Закон не вимагає його обов’язкового формування у сфері страхування кредитних ризиків, що може негативно позначитися на фінансовій надійності цих страхових операцій.

В сучасних умовах страхування різноманітних ризиків в Україні передбачає для страхувальників дві основні вигоди: зменшення оподаткованого прибутку та можливе відшкодування понесених втрат внаслідок настання страхової події. Досвід інших країн свідчить про те, що метою страхування комерційних ризиків є перш за все друга вигода, а перша випливає як результат здійснення страхування.

Розглянемо досить поширене на практиці страхування ризиків, формально пов’язаних з підприємницькою діяльністю, одним з наслідків якого є зменшення суми податку на прибуток та ПДВ.У результаті страхування страхувальник отримує витрати на суму страхового платежу, фізична особа – готівку на трохи меншу суму, а страхова компанія та торговець цінних паперів – свої кілька відсотків. Гроші йдуть від страхувальника до страхової компанії, а від страхової компанії - фізичній особі. Куди фізична особа витрачатиме отриману суму страхового відшкодування – це її особиста справа. Варто зазначити, що сума страхового відшкодування не оподатковуються: до 2004 року прибутковим податком на підставі ст.5 Декрету про прибутковий податок, а з 2004 року – податком на доходи фізичних осіб згідно ст.4 відповідного закону.

Відсутність трактування в законодавстві терміну „комерційний ризик” дозволяє включити страхування різних видів відповідальності та страхування на випадок недоотримання доходів. Це призводить до необґрунтованого укладання договорів страхування, які мають на меті не захист майнових інтересів страхувальника, а ухилення від податків.

Згідно закону України про ПДВ, сума страхового відшкодування не є об’єктом обкладення ПДВ. Витрати на страхування ризиків, зазначених в законі про прибуток, слід віднести до валових витрат. Але податківцям слід розглядати страхові платежі як валові витрати, витрати страхувальникам у випадку наявності ліцензії та правил здійснення страхування ризиків у страховика.

На даний момент страхування кредитів - це водночас один із самих популярних та один із найбільш "проблематичних" видів страхування в Україні. Як правило, в інших країнах страхування банківських вкладів здійснюється некомерційними страховими чи компаніями організаціями зовсім інших фондів, спеціально створеними для цього. У цілому, це або професійні об'єднання банків, або державні органи. Але звичайно це не стосується комерційних страховиків. У принципі, це зрозуміло й у відношенні російської практики. Ситуація на вітчизняному ринку така, що страховики до цього виду не готовий, навіть якби такий вид страхування був уведений. Адже зрозуміло, що банківський сектор на даний момент розвитий більше, ніж страхування.

На Заході страхові компанії не беруть на себе банківські ризики на державному рівні. Це багато в чому залежить від рівня розвитку страхового ринку, від темпів розвитку економіки. Що стосується України, то не дуже зрозумілі механізми, що визначають участь страхових компаній у цьому процесі.

Досвід держав з розвинутою ринковою економікою свідчить про те, що механізм страхування дуже ефективний для перетворення заощаджень населення в інвестиційний ресурс. Для цього необхідно створити передумови для перетворення страхових компаній у великих інституціональних інвесторів.

Рішення завдання по залученню коштів юридичних та фізичних осіб в інвестиційний процес через страхування припускає систематичні та послідовні дії держави по формуванню механізму розміщення резервів в інвестиційні інструменти, що задовольняють вимогам страховиків з погляду прибутковості, надійності і ліквідності. В межах цих напрямків необхідні зміни в режимі оподатковування страхових операцій і створення в Україні стабільних та надійних боргових і фондових ринків.

Режим оподатковування операцій по довгостроковому страхуванню повинний у кінцевому рахунку відповідати податковому режиму, застосовуваному до інвестиційних витрат домашніх господарств і підприємств, і бути стимулом для підприємств і громадян, що спонукають їх формувати ефективний захист від найбільш вагомих ризиків. При цьому такий режим може бути введений тільки після відновлення довіри до стабільності фінансової системи країни, розвитку повноцінного ринку державних цінних паперів і фондового ринку.