Об’єктивна необхідність соціального захисту населення

У 1953 році соціальне страхування було розповсюджено на всіх постійних, сезонних і тимчасових робітників машинно-тракторних і спеціалізованих станцій

14 липня 1956 року Верховною Радою СРСР було прийнято Закон про дер¬жавні пенси Закон значно розширив коло осіб, що мали праве на пенсію і підвищив рівень пенсійного забезпечення.

У 1960 році внесено зміни в забезпечення пенсіями за вислугу років твор¬чим працівникам академічних театрів і музичних колективів

9 квітня 1968 року Рада Міністрів СРСР своєю постановою встановила но¬вий порядок планування коштів соціального страхування. Цією постановою підвищувалася зацікавленість колективів підприємств у подальшому знижен¬ні втрат по тимчасовій непрацездатності, вдосконалювалася робота профспі¬лок по соціальному страхуванню.

У 1979 році підвищено матеріальне забезпечення інвалідів з дитинства, а в 1981 році були здійснені соціальні заходи, спрямовані на посилення держав¬ної допомоги сім'ям, що мають дітей. Зокрема вводилися одноразові допомо¬ги у випадку народження першої, другої і третьої дитини, підвищилися роз¬міри допомог одиноким матерям; встановлена часткова оплата відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею одного року і т ін (Постанова ЦК КПРС і РМ СРСР від 22 січня 1981 року № 235 «Про заходи щодо посилення державної допомоги сім'ям, що мають дітей»).

Постановою від 23 лютого 1984 року № 191 РМ СРСР і ВЦРПС затвердили основні умови забезпечення допомогами по державному соціальному страху¬ванню, у відповідності з якими Президія ВЦРПС 12 листопада 1984 року за¬твердила Положення про порядок забезпечення допомогами по державному соціальному страхуванню.

Подальші зміни пенсійного забезпечення знайшли своє відображення в Указі Президії Верховної Ради СРСР від 22 травня 1985 року «Про подальше покращання пенсійного забезпечення робітників, службовців, членів колгос¬пів і їх сімей»

12 вересня 1986 року Політбюро ЦК КПРС прийняло рішення про підготов¬ку нового Закону про пенсійне забезпечення громадян. І тільки з прийняттям Законів СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» від 15 травня 1990 року і Закону «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців» від 28 квітня 1990 року завершився процес створення єдиної системи пенсійного забезпечення. Ці закони встановили єдині норми і умови пенсійного забезпе¬чення для всіх категорій громадян.

Підсумовуючи вищевикладене, можна сказати, що в СРСР, в основному, ді¬яла і розвивалася державна система соціального забезпечення. Вона охоплю¬вала робітників, службовців, колгоспників, студентів, військовослужбовців, інших громадян, їх сім'ї. Складовою частиною системи соціального забезпе¬чення було державне соціальне страхування.

Державне соціальне страхування в цій системі можна було виділити завдя¬ки двом ознакам:1) характерний специфічний метод створення коштів; 2) визначений кон¬тингент громадян, на обслуговування якого витрачаються ці кошти.

У державному соціальному страхуванні застосовувався метод створення відповідного фонду. Суть його в тому, що всі підприємства і установи в обо¬в'язковому порядку сплачують за працюючих у них робітників і службовців певні платежі, які називаються страховими внесками. Їх розміри (в процен¬тах до заробітної плати) встановлювались Радою Міністрів СРСР і диферен¬ціювалися по професійним спілкам. Страхові внески, що сплачувалися в за¬значеному порядку, зосереджувалися в бюджеті державного соціального страхування, який був частиною державного бюджету країни.

На завершення слід додати, що державне соціальне страхування було най¬більш вагомою частиною соціального забезпечення СРСР. Витрати на його потреби становили біля 80% всіх коштів, що виділялися державою на соціальне забезпечення.

2. ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

Фонд соціального страхування є найбільшим за обсягами коштів та напрямками фінансування видатків. Його основни¬ми завданнями є: забезпечення надходжень і акумуляція збо¬ру на обов'язкове соціальне страхування та інших коштів, призначених для фінансування видатків на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, інших видів допомоги, вста¬новлених законодавством, а також на санаторно-курортне лі¬кування та оздоровлення працюючих та їхніх сімей; здійснен¬ня заходів щодо забезпечення виплат допомог та інших ви¬трат тощо.