. Види ризиків та їх оцінка

При укладенні договору страхування страховик зобов’я¬заний страхувати як об’єктивні, так і суб’єктивні ризикові обставини. В деяких випадках при укладенні договорів стра¬хування можливий підбір страховиком ризикових обставин. У сукупності і в єдності та взаємодії всі ризикові обставини визначають стан, що називається ситуацією ризику. Вона характеризує природний стан об’єкта страхування й ре¬альність, в якій цей об’єкт знаходиться.

Ризикові обставини є умовами дії (реалізації) ризику. На основі аналізу ризикових обставин розраховується стра¬хова премія, виплачувана в страховий фонд. Спеціалісти стра¬хової організації мають підбирати й вивчати необхідну інформацію, яка характеризує суттєві ризикові обставини та їхню динаміку. В результаті цього аналізу аргументують¬ся висновки, що враховуються через систему скидок та над¬бавок (накидок) у процентах або сталих фінансових умах до обчисленої страхової премії для базової сукупності відпо¬відних ризикових обставин.

Вивчення ризикових обставин дозволяє прогнозувати можливість настання очікуваної події в майбутньому. Але лише одна чи декілька ризикових обставин викликають реа¬лізацію ризику, тобто зумовлюють настання страхового ви¬падку. Він може настати щодо одного чи багатьох об’єктів в межах певної страхової сукупності. Страховий випадок сто¬совно багатьох об’єктів страхування зумовлює кумуляції ризику, тобто може викликати катастрофічний ризик.У практичній діяльності страхових спеціалістів доцільно розрізняти страховий випадок і страхову подію. Під страхо¬вою подією слід розуміти потенційно можливе завдання збит¬ку об’єкта страхування. Страховий випадок означає реалі¬зовану гіпотетичну можливість заподіяння збитку об’єкта страхування. Наслідки страхового випадку виражаються в частковому пошкодженні або повному знищенні об’єкта страхування (тут не йдеться про страхування людей). Не належать до страхових випадків події, котрі, хоча й викли¬кали збиток, не суперечать нормальному технологічному циклу в процесі виробництва. Тому під час занесення в до¬говір умов страхування необхідно чітко формулювати події, які включають до обсягу відповідальностей страховика. На¬приклад, здійснюючи страхування від простоїв транспорт¬них засобів чи устаткування, необхідно точно вказувати, від яких конкретних простоїв буде наставати страхова відпо¬відальність. Крім того, умови договору страхування при цьо¬му мають враховувати матеріальну шкоду, зумовлену про¬стоями як реалізацією ризику.

2. Проблеми та перспективи розвитку особистого страхування в Україні.

В Україні станом на 1 січня 1995 року до Державного реєстру внесено 655 організацій. Із них на здійснення осо¬бистого страхування отримали ліцензії: 581 — на страхування життя; 597 — на страху¬вання від нещасних випадків; 424 — на медичне страхування.

Наведені дані свідчать, що для страху¬вальників, які займаються особистим стра¬хуванням, найпривабливішим є страхуван¬ня життя, а найменш привабливим — ме¬дичне страхування.

За останні роки на ринку особистого стра¬хування України зросла питома вага ризикових короткострокових видів страхування, що передбачають відповідальність за на¬слідки нещасних випадків. Зростання пи¬томої ваги короткострокових договорів має більше негативних наслідків, ніж позитив¬них. Короткострокові угоди не дають мож¬ливості страховику акумулювати грошові засоби з метою довгострокового їх інвесту¬вання та отримання прибутку від інвестицій¬ної діяльності, який можна було б викорис¬тати на здешевлення послуг із страхового захисту та на здійснення повнішого захис¬ту інтересів громадян. Отже, це невигідно, з огляду на довгостроковий період ні страхо¬вику, ні страхувальнику. Невигідно і з по¬гляду інтересів держави ні в страховій, ні в інвестиційній, ні в податковій політиці. Пе¬реважна більшість договорів особистого страхування була укладена в колективній формі за рахунок підприємств. Це пояс¬нюється, з одного боку, вкрай низькими інди¬відуальними доходами переважної більшості громадян України, через що й попит для них на страхові послуги не є першочерговим, а також — недовірою пересічних громадян до страхового захисту як гаранту їхнього до¬бробуту. З другого боку, з погляду інтересів страхувальника-підприємства укладати такі договори було вигідно, оскільки: а) в такий спосіб вони стимулювали своїх працівників за допомогою страхових виплат; б) заоща¬джували кошти в розмірі нарахувань на фонд оплати праці; в) вирішувалась певною мірою проблема переведення безготівкових грошових засобів у готівку (внески сплачу¬ють за безготівковими рахунками, а випла¬ти отримують готівкою).

Позитивними тенденціями розвитку осо¬бистого страхування в Україні є:

— збільшення обсягів страхових резервів на один договір;